Дмитро Бортнянський і його «Креонт». Що відомо про майбутню премʼєру від Open Opera Ukraine

Polina Kordovska

2 години ago

Відновлення втраченого, віднайдення загубленого, повернення незаконно присвоєного — українському культурному простору останніх десятиліть добре знайомий цей наскрізний сюжет будь-якого постколоніального суспільства. Процеси ці тривалі та складні, але неминучі. Потроху в мистецький обіг повертаються імена, витіснені за межі національного канону, партитури, що десятиліттями припадали пилом в іноземних архівах, тексти, заховані за грифами секретності. Проте культура, яка щоразу мусить повертати собі своє, потребує певного часу на формування традиції якісного осмислення віднайдених художніх артефактів, яка, своєю чергою, є неможливою без фахового обговорення, підкріпленого науковим бекґраундом та мистецьким досвідом його учасників.

Але, здається, час для подібної дискусії нарешті настав. Сьогодні спостерігаємо її навколо «Креонта» — першої з шести опер, що їх написав Дмитро Бортнянський. Влітку та восени 2026 року команда Open Opera Ukraine за підтримки Українського культурного фонду реалізує проєкт «Creonte XVIII/XXI: доля, вибір чи вибір долі?». У його центрі — цілісна наукова реконструкція опери. У межах проєкту команда готує реліз, видання партитури та концертне виконання опери, що відбудеться 9 серпня у Національній філармонії України.

Цьогоріч «Креонт» прозвучить в Україні не вперше — і тим цікавішою є історія музичного тексту, який українська мистецька спільнота відкриває і перевідкриває для себе протягом декількох останніх років.

Увертюра

Цікаво, що сама історія твору, який з’явився рівно 250 років тому, нагадує драматичну триактну фабулу опери seria: блискуча прем’єра — втрата і забуття — і happy end, або ж, у традиціях жанру, lieto fine.

25-річний композитор написав свій перший оперний твір на сюжет античних міфів фіванського циклу під час перебування в Італії, де вдосконалював професійну майстерність під керівництвом маестро Бальдассаре Ґалуппі. І, вочевидь, не безуспішно:

прем’єра «Креонта», що відбулася 26 листопада 1776 року у венеційському театрі Сан-Бенедетто, мала успіх у вибагливої італійської публіки; після прем’єри опера йшла на венеційській сцені ще протягом цілого театрального сезону.

Втім, на цьому сценічна історія «Креонта» раптово обривається — на майже два з половиною століття. Партитура опери вважалася втраченою до 2023 року, доки на її слід не натрапила музикознавиця Ольга Шуміліна.

«Як науковиця я багато років веду пошуки музично-рукописних джерел із творами українських композиторів XVII–XVIII століть, однак опери “Креонт” Бортнянського спеціально не шукала, — ділиться музикознавиця. — Об’єктом моїх наукових зацікавлень передусім є творчість Максима Березовського — старшого сучасника Бортнянського. Тривалий час я намагалася розшукати повну партитуру опери “Демофонт” Березовського. З цією метою я шукала інформацію про рукописні колекції європейських, і передусім італійських архівів та бібліотек, вивчала їхні описи.

Шукаючи оперу Березовського, я натрапила на повідомлення про оперу “Креонт” Бортнянського, яке було опубліковане в каталозі рукописних пам’яток однієї з португальських бібліотек. Оскільки я знала, що рукописну партитуру цієї опери не знайдено, вирішила відвідати бібліотеку та переконатися в тому, що вона насправді існує».

Оперу було знайдено у Biblioteca da Ajuda, що зберігає музичні колекції португальського королівського двору. Ольга Шуміліна привезла копії рукописної партитури «Креонта» до України. А вже за рік командою на чолі з диригентом Германом Макаренком було видано партитуру опери та здійснено запис її концертного виконання; трохи згодом відбулася й сценічна постановка в Чернівецькому музично-драматичному театрі. «Креонт» успішно повернувся до українського культурного простору — а зараз став предметом мистецької дискусії, ініційованої платформою Open Opera Ukraine.

Дія перша: повернутися до джерел

«Наш проєкт виріс із критичного осмислення ситуації, що склалася сьогодні в Україні навколо “Креонта”, — розповідає художня керівниця проєкту, програмна директорка Open Opera Ukraine Анна Гадецька. — Видання, запропоноване Германом Макаренком, містить чимало редакторських втручань, у оприлюдненому записі опери є суттєві купюри в речитативах тощо. Звісно, виконавська редакція — це цілком виправдана і розповсюджена практика, що має право на існування. Проте поряд з цим важливо мати й достовірну наукову реконструкцію нотного тексту, і на її основі виконати твір максимально наближено до стилістики opera seria останньої чверті XVIII століття.

Це не скасовує ані цінності роботи команди на чолі з Германом Макаренком, ані тих результатів, яких вона досягла. Проте експертність, яка є в команди Open Opera Ukraine, дає нам право говорити, що ми можемо зробити це художньо більш переконливо».

Про експертний рівень Open Opera Ukraine свідчить, зокрема, здобуте у 2025 році членство у спільноті REMA — найбільшій фаховій профільній європейській організації дієвців early music.

Читайте також: Анна Гадецька про перемогу альбому української барокової музики у європейській премії REMA

Проєкт об’єднав знаних українських фахівців і фахівчинь: продюсеркою є Галина Григоренко, Ольга Шуміліна долучена як наукова консультантка, над перекладом лібрето працює філолог Тарас Лазер.

Науковою реконструкцією партитури й тексту «Креонта» займається Андрій Коляда.

«Найважливішим для мене було усвідомлення того, що ця робота — зовсім не про механічне переписування старовинної партитури, — розповідає дослідник. — Насправді це постійний діалог із джерелом. Я працював не з авторським автографом, а з театральним переписом, який створювали кілька переписувачів. Через це майже на кожній сторінці виникали питання: де перед нами особливість історичної нотації, а де — звичайна помилка переписувача. І кожне таке місце доводилося аналізувати окремо, спираючись на гармонію, голосоведення, драматургію і логіку композиторського письма.

Дуже цікавим відкриттям стала і робота з лібрето. Порівнюючи рукопис з оригінальним текстом, ми побачили, що Бортнянський в одній із фінальних сцен повністю змінив текст, а разом із ним — і драматургічний акцент. Це дає змогу по-новому подивитися на композитора: він не просто написав музику, а творчо переосмислив саму драму. Ця робота ще раз переконала мене, що наукова реконструкція — це не спроба зробити старовинний твір “сучаснішим”. Навпаки, наше завдання полягало в тому, щоб максимально зберегти історичний текст і водночас зробити його придатним для сучасного виконання — знайти той самий баланс між історичною достовірністю і практичністю».

Команді Open Opera Ukraine йдеться про принципову річ: кожне редакторське втручання, зумовлене неоднозначністю рукопису, мусить бути окремо позначене, аби кожен, хто в подальшому звертатиметься до партитури, розумів межі оригінального тексту.

«Чимало питань досі залишаються відкритими — наприклад, чи варто залишати нотацію вокальних партій в оригінальних ключах, — зізнається Анна Гадецька. Проте обраний нами підхід дозволяє створити варіант уртекстного видання, що відкриває шлях до значно різноманітніших прочитань “Креонта”, а також уможливлює його подальші дослідження».

Дія друга: виконати за міжнародними стандартами

Не менш важлива частина проєкту — презентація опери за методологією історично інформованого виконавства (HIP). До виконання залучено Liatoshynskyi Capella Національного будинку музики (керівниця — Наталія Хмілевська, хормейстер — Костянтин Ленчик, концертмейстерка — Наталія Фоменко); головні партії виконають українські солісти й солістки (Креонт — Денис Сагіров, Антігона — Соломія Павленко, Гемон — Олена Піньковська, Ісмена — Дар’я Новіцька, Адраст — Катерина Левицька).

«Попередня підготовка вокалістів триває з червня, адже вокальний матеріал — надзвичайно високої технічної складності, — зазначає художня керівниця Liatoshynskyi Capella Наталія Хмілевська. — Оскільки опера була написана для двох сопрано, двох кастратів-сопраністів та тенора, в нашому виконанні ми зберегли оригінальну звуковисотність і замінили високі чоловічі голоси на жіночі, які виконують чоловічі партії. Зараз проєкт входить у свою найактивнішу і найцікавішу фазу — створення спільної інтерпретації, поєднання всіх у загальному звучанні».

Виконавці й виконавиці об’єднаються на сцені Національної філармонії України під орудою давнього друга і колеги команди Оpen Opera Ukraine, австрійського диригента, віолончеліста та фахівця з виконання ранньої музики Йорґа Цвікера (Jörg Zwicker). Команду консультував директор Італійського інституту культури в Україні Карло Колоннелла (Carlo Colonnella), опрацьовуючи зі співаками й співачками текст лібрето.

«Під час роботи над оперою не можна працювати лише з музикою — потрібно відчути й уявити всю історію, що лежить у основі сюжету, — наголошує Йорґ Цвікер. — У той період, коли писався “Креонт”, стиль перебував у процесі трансформації, тому характер музичного матеріалу часом відрізняється від образів, що складаються в уяві після прочитання лібрето; виникає своєрідний ефект дисонансу.

Щодо суто виконавських моментів, зокрема, артикуляції, мусимо бути реалістами, бо маємо справу із сучасним традиційним оркестром. Я намагатимусь знайти компроміс між історичною прозорістю та усвідомленням того, що музиканти грають сучасними класичними смичками. Очікую, що це стане одним із наших найскладніших виконавських завдань».

Читайте також: Віолончеліст і диригент Йорґ Цвікер. Про давню музику, ментальний коучинг і підтримку України

Анна Гадецька додає:

«Історично інформоване виконавство сьогодні не настільки пуристичне, щоб вимагати оркестру історичних інструментів. Але все ж існують певні конвенції щодо трактування стилістики: як співати речитативи, чому їхня виразність є принципово важливою, як виконувати орнаментику цього дуже специфічного — постбарокового та протокласичного — стилю. Наше завдання — зробити все, щоб українські музиканти виконали оперу відповідно до міжнародних HIP-традицій, аби світова спільнота зрозуміла: це зроблено фахівцями, які розуміються на історично усвідомленому підході до виконання цієї музики».

Дія третя: заявити про себе світові

Для платформи Оpen Opera Ukraine важливо, щоб фахова взаємодія із міжнародним експертом спрацювала на суб’єктність української класичної музики та дозволила опері Бортнянського увійти у світовий мистецький контекст саме завдяки українській команді виконавців. Утім, пильний погляд на партитуру «Креонта» відкриває перед дослідниками низку питань, що демонструють, наскільки відкритим був тодішній світ і де насправді пролягали його кордони.

Місце Бортнянського у венеційському культурному житті XVIII століття і місце театру Сан-Бенедетто на тогочасній оперній мапі Європи, принципи роботи композитора з античним міфом та вплив на оперу seria глюківської реформи й французької оперної традиції — це лише частина завдань, що, за словами Анни Гадецької, відкриті для вирішення — для всіх, хто візьметься за цей текст.

«Символічно, що фінальний етап нашого проєкту відбувається під час тріумфальної прем’єри “Одіссеї” Крістофера Нолана, — додає програмна директорка Open Opera Ukraine. — Ми вкотре бачимо, що античні міфи — у різний спосіб — дуже резонують з нашим сьогоденням. В основі лібрето “Креонта” — дещо видозмінений сюжет софоклівської “Антігони”. Але незмінним залишається питання, що постає перед нащадками царя Едіпа: що обрати — відповідність державницьким настановам чи тим одвічним законам, що сформували саму спільноту й народ?

Сьогодні ми бачимо, як особистісний намір може змінювати уявлення про структуру державних інституцій. Це та проблема, з якою вже не перший рік стикається Україна. Окрім усього, мені здається, найглибший вимір цього міфу — питання персональної відповідальності й відчуття провини: чим воно формується, звідки береться, за що ми — узявши чи не взявши на себе відповідальність — можемо відчувати провину, яка, як демонструє цей міф, здатна стати навіть спадковою?».

Скласти власне враження від музичної інтерпретації античного міфу гості Національної філармонії України зможуть вже 9 серпня. Одразу після концертного виконання «Креонта» розпочнеться створення професійного аудіозапису опери під керівництвом саундпродюсерів Олексія Грицишина та Андрія Мокрицького; восени реліз має стати доступним на стримінгових платформах. А далі, як сподівається команда Open Opera Ukraine, цей текст провокуватиме все більше фахівців працювати з ним, відшукувати помилки, робити власні відкриття й знахідки.

«Чим пильніше ми будемо підходити до партитури, тим більшу її ємність будемо бачити, — переконана Анна Гадецька. — Тому що однієї оптики для тексту ніколи не досить. Бути першим — це чудово, але список цілей і амбітних завдань, які стоять перед людьми, що працюють із текстами, невичерпний. Хотілося би, щоб були переглянуті й усі інші опери Бортнянського. Очевидно, що вони також потребують нових критичних видань — аби відповідати міжнародним стандартам і використовуватися в цілому світі задля популяризації інтересу до цього непересічного композитора».

Читайте також: