The Claquers Exit Reader Mode

Джем з трояндових пелюсток. Про «Ландшафти Сильвестрова» у Львові

The Claquers

Електроакустичний перформанс — жанр, що впродовж останніх десятиліть поступово укріплюється на українських сценах. На цей раз ініціативу перейняв і львівський простір «Jam Factory Art Center», де 9 лютого відбувся електроакустичний перформанс Алли Загайкевич «Ландшафти Сильвестрова», що прозвучав у виконанні Алли Загайкевич (електроніка), Єлизавети Соловйової (бандура) та Георгія Потопальського/Ujif_Notfound (електроніка).

Ландшафти

Валентин Сильвестров — композитор якому вдалось. Вдалось, не створивши жодного пісенного шлягеру, утвердитись в українській популярній культурі. Вдалось роками насолоджуватись звучанням улюблених мотивів, вводячи їх все у нові твори, не перетнувши межі банальності. Вдалось стати одним із найвідоміших українських симфоністів у світі, коли його симфонії роками не звучали в Україні. 

Валентин Сильвестров — композитор, у якого, однозначно, є чому повчитись. Його вмінням — чути світ та зосереджуватись на його принадах, берегти та поширювати його красу — могли б позаздрити популярні лайф-коучі, чи ж автор знаменитої «Тиші в епоху галасу» — норвезький філософ Ерлінґ Каґґе. Адже Сильвестров у своїх як музичних, так і вербальних висловлюваннях не пропонує далеких мандрівок чи тривалого усамітнення, його підхід до звуку та тиші є природним, та, чи не в цьому найбільша наука? 

Авторка проєкту, композиторка, фундаторка електроакустичного руху в Україні Алла Загайкевич вбачає спільне у роботі Сильвестрова над звуком з питаннями, якими займається й електроакустика: народження звуку, його темброве забарвлення, атака і її зміни, просування в просторі та синтез. Що особливо вирізняється у симфонічній музиці композитора. Саме тому Валентин Сильвестров став єдиним композитором, чию музику аранжувала Алла Загайкевич.

Електроакустичне аранжування «Ландшафти Сильвестрова» вперше прозвучало влітку 2023 року на фестивалі Bouquet Kyiv Stage. Опісля ж командою анонсований був і виступ у Львові, а саме у Jam Factory Art Center — просторі сучасного мистецтва, що на реставрованій території колишньої «Фабрики повидла» обʼєднав експозиційні зали, аудиторії для лекційно-резиденційних подій. А також залу «Novo 1», де відбуваються театральні дійства, бар, кавʼярню, мальовничий майданчик на даху та концертну залу, яка від 2024 запрошує слухачів.

Назвати перформанс «Ландшафтами» Аллу Загайкевич надихнула концепція творчості Сильвестрова — його задум творити музику, як простір зі знайомими пейзажами та мотивами, які би переміщались з одного краєвиду в інший подібно до «вітру з пелюсток троянд». Композитор втілює цю ідею, інтегруючи написані раніше музичні теми в нові твори, чим формує власний світ, де, незалежно від жанру та обсягу твору, слух вловить знайомі мотиви.

А попри це, знайомими їх робить не лише текст, а й максимально наближена до авторської інтерпретація, для досягнення якої замало виконання навіть усіх виписаних Сильвестровим ремарок. Тож у роботу над твором входить і спілкування з композитором, часом навіть проспівування ним певних мелодичних елементів. У книзі «Дочекатися музики», куди увійшли записані з Сергієм Пілютіковим інтервʼю Сильвестрова, останній наводить вираз: «Чути світ, що співає про себе», однак насправді чути спів світу — мало, необхідно почути ще й внутрішній голос Сильвестрова у його музиці. 

Яким є Сильвестров для Алли Загайкевич можна дізнатися з лекцій та інтервʼю композиторки. Яким є Сильвестров для Сильвестрова — з уже згаданих книг видавництва «Дух і літера». Яким Сильвестров був для слухачів та слухачок перформансу? Адже почуте залежить не лише від виконавців/виконавиць та композитора, а й від публіки, її досвіду.

Завдяки мелодійності та витонченій простоті його «Кіч-музика», цикли пʼєс та багателей не зникають з програм концертних сезонів. Його слухають не лише в академічних залах, про що свідчать цифри прослуховувань на стрімінгових майданчиках. Не оминули зосередження на багателях і у львівському Jam Factory Art Center, адже до самого початку концерту у залі звучали фортепіанні цикли композитора та «Тиха музика для струнних», що досить виразно контрастували зі звучанням перформансу.

Опис події на сайті також романтично акцентував на поетичних картинах «…дерева… озера… галявини… відкритий обрій… зоряне небо. Що чекає нас на цьому шляху?» Отож, забігаючи наперед, чи то від надлишку очікувань, чи від недостатньої проінформованості в залі чулось питання: «А чи був тут взагалі Сильвестров?»

Що чекає нас на цьому шляху?

Про Валентина Сильвестрова часто згадують дещо роздвоєно, як про Сильвестрова-авангардиста та Сильвестрова — композитора метамузики, зосереджуючись на другому й зазначаючи авангард як далеке минуле.

Однак, чим є авангард і чи так просто лишити його у прожитому? На це питання Алла Загайкевич відповіла у вступному слові, нагадавши, що сприймає музику Сильвестрова саме як продовження авангарду. А також охарактеризувала симфонічну музику Валентина Сильвестрова цитатою композитора та музикознавця Олександра Козаренка: «Симфонічна фактура Сильвестрова — це спектр бандури». 

«Сильвестров відкрив для себе оригінальний фактурний прийом, а саме: створення гармонії через педальне затримання звуків мелодії. Педальні нашарування викликають в уяві чи то звучання бандури (із притаманною конструкції цього інструмента бездемферністю, незаглушуваністю звучання, резонуванням усіх струн), чи специфічну акустику храму (з довгим згасанням звуків, їх нашаруванням)», — пише Олександр Козаренко у дисертації.

Так «Ландшафти Сильвестрова» отримали тембральні властивості бандури та всіх спектрів її звучання у виконанні Єлизавети Соловйової.  Слухаючи твір складно було повірити у те, що джерелом усього почутого був один інструмент. Адже у симфонічній, по суті, партитурі вловлювалась ледь не вся інструментальна палітра: від піцикато струнних до фортепіанних кластерів та духової вібрації органу.

Алгоритмічну частину роботи над музичним матеріалом виконав Георгій Потопальський. Завдяки аудіосистемі звучання бандури — взяті звуки, ті, які вже майже відзвучали, нові щипки/удари, проведення смичком та глісандо — було розділеним та синтезованим. Частиною перформансу стало і світло, яке умовно розмежувало почуте на три частини: червону, зелену та синю, що, як і залучені теми Сильвестрова, проникали одна в одну. 

Робота виконавців та композиторки однозначно вийшла за рамки поняття аранжування. Сильвестров у ній був не так першоавтором симфоній, що стали основою композиції, як творцем звукового простору, ландшафти якого відобразилися в електроакустичному перформансі. «Прогулятись» ландшафтами отримали змогу і слухачі.

Як і зі справжньою мандрівкою в екзотичну подорож, основною мала б стати підготовка учасників та учасниць експедиції та дбайливий гід. Jam Factory знаються на цьому, адже поверхом вище відвідувачам та відвідувачкам запропоновані були відео та аудіоряди, що ставали провідниками не лише в приміщенні колишнього заводу, а й усього історичного району міста. Не менш ретельний супровід мають і візуальні виставки, тож є причини сподіватись й на те, що музична частина згодом теж отримає інформативний супровід. Це зробило би події «Джему» відкритим для відвідувачів та відвідувачок із різним слухацьким досвідом, що є однією з цінностей простору.

Метафорична мандрівка, яку розділили у цей вечір команда перформансу й публіка, стала водночас безпечною подорожжю до нового для тих, хто лише на порозі інтеграції електроакустичної музики до кола своїх слухацьких зацікавлень, та новою оптикою на музику «класика ХХ століття». 

 

Читайте також: