![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="426" width="810" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Український композитор Роман Григорів випустив альбом «Irrenaissance», музика якого зіграна на каркасі касетного снаряду РСЗВ «Ураган». Реліз уже доступний на платформах Spotify, YouTube Music, Amazon Music.
Зі слів митця:
«З одного боку, ірренесанс — це про відродження та деколонізацію української культури у контексті війни, з іншого боку, ірренесанс — це щось протилежне до ренесансу. Бо який може бути ренесанс сьогодні, зіграний на ракеті? Від початку повномасштабної війни ми відроджуємося як суспільство, відроджується наша культура, неколоніальне мистецтво. Але це відродження виходить зі смерті. Тож головна мета альбому — вкотре нагадати світові, що в Україні досі триває розв’язана Росією геноцидна війна».
Перші твори Романа Григоріва, де джерелом звуку став відпрацьований снаряд, з’явилися в червні минулого року. Це були три композиції для ракети у супроводі камерного оркестру, які автор виконав та записав разом із Національним ансамблем солістів «Київська Камерата» в Андріївській церкві.
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="3414" width="5120" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Ці композиції увійшли до альбому, який складається з 12 треків. Перший і передостанній — «Song of the Unborn» — призначений для ракети соло. За ним — триптих, який складають написані раніше твори для ракети з оркестром. У наступних треках ракета звучить разом з електронікою. Десятий — призначений для ракети і голосу. Закінчується альбом композицією «Gloria in excelsis Deo», єдиною, де не звучить ракета. Символічно, коли змовкає зброя, залишається людський голос на тлі фортепіано. Як коментує концепцію композитор, «якщо вже людина грає на зброї, то є надія, що зрештою відродиться вбите цією зброєю світло».
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="315" width="560" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Для автора подібний перформанс став способом рефлексії над власною травмою, спричиненою війною: «Хочеться показувати, що я буквально ріжу цей снаряд, вирізаю з нього нутрощі».
Терапевтичну функцію в цьому дійстві вбачає і авторка та виконавиця партії електроніки Олена Шикіна:
«Вражає вміння людини перетворювати страх на агресію, агресію — на благодійність, переходити зі стану розлому і внутрішньої смерті до життя та віри. Тому цей страшний інструмент не є головним, а є лише засобом для розбудови нового, на відміну від його реального деструктивного призначення».
Музикантка коментує звукове втілення ідеї:
«Звуковий діапазон ракети розкривається від неприємного і дисгармонійного — до ліричного, коли ракета зливається зі струнними інструментами, а потім знову перетворюється на агресивного металевого монстра. Викривленість і химерність світу шокує знову і знову, тому музично все вивертається навиворіт, викручується, вилізає, і спокою немає: наприклад, у треках з електронікою все починається з одного звуку — і закінчується важкою хвилею дефрагментованих ракетних семплів. Звук металу переживається тілесно, тому я би радила слухати альбом в навушниках. Через яскравий резонанс і модуляції звуку у мене часто виникало відчуття, що я всередині ракети. Це унікальний слуховий досвід».
Впродовж року команда проєкту тричі виконувала перформанс із грою на ракеті наживо. Перший відбувся в листопаді 2023 року в Івано-Франківську, другий — у Берліні, в межах конференції Ukraine Recovery Conference 2024 у червні, останнім був виступ в Бленгеймському Палаці (Оксфорд) на запрошення Oxbridge Foundation, що відбувся у жовтні.
За словами Романа Григоріва, відчувається різниця у сприйнятті такого дійства в Україні і за кордоном:
«В Івано-Франківську люди від самого початку були готові сприймати перформанс зі справжнім трепетом. У залі стояла така тиша, що чутно було, як я йшов босими ногами по ковроліну. Тоді музика звучала і сприймалась як реквієм.
Натомість у Берліні деякі люди справді пройнялися цим дійством, яке я називаю перформативним ритуалом, але багато хто сприйняв його просто як виступ. Вони не могли повірити, що це справжній відпрацьований снаряд, а не муляж. А після перформансу підходили до ракети і, усміхаючись, робили з нею селфі. Таке нерозуміння ситуації — це дуже прикро».
Роман Григорів переконаний, що головними майданчиками для виконання перформансу повинні бути саміти НАТО та засідання радбезу ООН. За словами композитора, «для культурної дипломатії ідея музичного дійства з відпрацьованим ворожим снарядом залишається невичерпною».
Над альбомом працювали:
Роман Григорів (автор ідеї, композитор, виконавець партії ракети), Олена Шикіна (авторка та виконавиця партії електроніки), Антоній Баришевський — фортепіано, Андрій Кошман (голос), Марічка Штирбулова (голос), Андрій Шахадинець (звукозапис та зведення), Віктор Вінтоняк (продюсер проєкту).
Разом з релізом альбому «Irrenaissance»» Роман Григорів опублікував відео «Sacra Conversazione» зняте у квітні 2023 року в Андріївській церкві:
Цей матеріал створено та опубліковано завдяки грантовій підтримці медіа The Claquers від Наукового товариства імені Шевченка в Америці.
Читайте також: