Прем’єра опери Бориса Лятошинського «Золотий обруч» на Opera Vision

 

25 жовтня на стрімінговій платформі Opera Vision відбулася прем’єра опери «Золотий обруч» українського композитора Бориса Лятошинського.

У постановці масштабного проєкту взяли участь оперні театри та навчальні заклади з семи міст світу — Teatro dell’Opera di Roma (Рим), Teatr Wielki – Opera Narodowa (Варшава), Finnish National Opera (Гельсінкі), Royal College of Music (Лондон), Львівська Національна Опера, San Francisco Opera (Сан-Франциско), Shenandoah University (Вінчестер) — які записали окремі сцени з опери.

Виконавцями від Львівської національної опери виступили: Тарас Бережанський (Захар Беркут), хор Львівської національної опери, Вадим Яценко (хормейстер), Марʼяна Русак (концертмейстерка). Також український режисер Євген Лавренчук очолив підготовку фрагментів твору в Opera Narodowa у Варшаві.

Запис у вільному доступі до 23 квітня 2023 року

«Золотий обруч» — це перша опера Бориса Лятошинського, написана на лібрето Яківа Мамонтіва за мотивами повісті Івана Франка «Захар Беркут». Прем’єра твору відбулася у 1930 році в трьох оперних театрах і під трьома різними назвами: Одеса — «Захар Беркут», Київ — «Беркути», та у Харкові — «Золотий Обруч».

У 1936 році опера Лятошинського зазнала жорстких і необґрунтованих нападів у пресі. За словами одного критика, «під шкідливим впливом модернізму в опері панує голий формалізм, а народна пісня жахливо спотворена з суто формалістичних міркувань».

Багато років оперу вилучали з репертуару оперних театрів. У 1970 році відбулася постановка другої редакції опери на сцені Львівського театру опери та балету. Втретє «Золотий обруч» прозвучав у​ 1989 році на сцені Національної опери в Києві.

Після нападу на «Золотий обруч» і зняттям її з репертуару, партійні цензори розкритикували і не допустили до виконання у 1937 році й Другу симфонію Лятошинського. Ще через 11 років, у 1948-му, Комуністична партія України видала свою постанову, в якій композитор названий головним формалістом в українській музиці. Це, а також нищівна критика в 1951 році його Третьої симфонії, стали для композитора страшним ударом.

Про це Борис Лятошинський писав в одному з листів у червні 1948 року:

«Насамперед мушу повідомити, що 23 травня ЦК Компартії України оприлюднив постанову про стан музики в Україні, і я в цьому документі фігурую як головний український формаліст, який має кількох послідовників. Що стосується мене особисто, я, звісно, більше ніж вражений. Нітрохи не заперечуючи, що до війни я був дещо заскладним (але, звичайно, в рази простішим того ж Шостаковича), під час війни я дуже спростив свою мову. Мені часом здавалося, що я спростився до непристойності […] В усіх своїх творах я спирався на українські народні інтонації. Усе, що я писав під час війни, ніяк не можна назвати формальним. Це моє глибоке переконання. Усе це, однак, у рішенні не враховано. Не враховано, що саме через фольклоризм, про який йдеться в лютневій постанові ЦК КП України, я став набагато яснішим і зрозумілішим. […]

Зрозуміло, що коли вийшов цей український указ, я мав говорити на зборах і в Спілці композиторів, і в консерваторії, що я з усім згоден. Я не міг сперечатися з ЦК! В результаті цього рішення я повністю зник з усіх українських концертних і радіопрограм, а також відчув себе формалістом, судячи з порожніх кишень».

Лібрето опери читайте за посиланням.

---

Читайте також:

• Євген Станкович. Вірний своєму призначенню

• 17-річний скрипаль Богдан Луц дебютував на лейблі Golka Records

• Павло Гінтов: про вплив російської пропаганди на США та головну мету українських музикантів