Музика в умовах тоталітаризму. Заборонено, нелегально, шкідливо

Historia est magistra vitae: «Історія – вчителька життя. Вираз давньоримського мислителя Цицерона відомий багатьом ще зі шкільних років. Він може здаватися простим та банальним, але разом з тим вікова мудрість, що є у ньому, істинна та беззаперечна. Усвідомлення та проговорення складних моментів власної історії є важливим етапом для суспільства, котрий, через осмислення минулого, дає можливість вибудовувати теперішнє й майбутнє. Цей вираз і його глибинна ідея сентенцією пройшов крізь проєкт «Заборонена музика», який відбувся у жовтні у Львівському органному залі.

«Заборонена музика» – це, перш за все, історико-музичний проєкт, який прицільно концентрується на трагічних сторінках історії першої половини XX століття. Це багаторівневий та багатошаровий проєкт, який охоплює і питання історії, і питання політики, а загальною об’єднавчою ланкою є музика.  Центральною темою є роль митця у  часи гноблення: у трьох концертних програмах звучать твори композиторів, які постраждали від тоталітарних режимів Радянського Союзу та нацистської Німеччини. Проте, головною метою проєкту, попри всю складність та трагічність охоплених тем, все ж є необхідність показати, що мистецтво має дуже велику життєдайну силу, воно виживає, долаючи злами та заборони, стверджує загальнолюдські цінності та несе у собі пам’ять того часу й тих подій, які не мають ніколи повторитися. 

 

Про програми концертів

Концепція усього проєкту «Заборонена музика» дуже загальна, тому при формуванні концертних програм було вирішено зробити розділ на певні блоки. Так виникли програми трьох концертів: «Заборонена музика», «Нелегальна музика» та «Шкідлива музика», у кожний з яких відібрані твори за особливим унікальним принципом. У концерті «Заборонена музика» можна почути ту музику, яка прямо заборонялася або музику тих композиторів, котрих було заслано у концтабори через небажання служити ідеологічним цілям панівної системи. У програмі: Концерт для фортепіано з оркестром Василя Барвінського (єдиний рукопис якого дивом зберегла та вивезла за кордон його учениця), «Траурний концерт» для скрипки та струнних (2 та 4 частини) німецького композитора Карла Гартмана, Серенада для оркестру, оп. 35 (вибрані частини) Кароля Ратгауза та Симфонія «Художник Матіс» Пауля Гіндеміта. 

Другий концерт мав назву «Нелегальна музика», детальніше про нього трохи згодом. Останній концерт проєкту – «Шкідлива музика» – відбувся 19 жовтня. У цю програму зібрані твори, що були визнані небажаними та недоречними через унікальні особливості музичної мови або через походження та особистість авторів. У програму включені: Симфонія №2 Бориса Лятошинського, «Tanzsipiel» Франца Шрекера, «Bunteuite» Ернста Коха та Фуга-річерката на 6 голосів Антона Веберна.

Програми усіх концертів виконував Ukrainian Festival Orchestra, диригенти – Даніель Ганссон, професор Malmö University (Швеція) та Іван Остапович. 

 

Нелегальна музика

Почути другий концерт проєкту – «Нелегальна музика», що відбувся 3 жовтня у Львівському органному залі – вдалося особисто, тож далі трохи ширше про музику, що звучала. До програми увійшли твори, що були створені у надзвичайно складних та екстремальних умовах: у вимушеній еміграції чи навіть у концтаборах. Відкривала концерт музика Ганса Айслера до фільму «Ніч та туман». 

Ганс Айслер (1898-1962) – австрійський композитор єврейського походження. Він відомий як автор гімну Східної Німеччини та музики до кінофільмів, також композитор створював музику до п’єс Бертольда Брехта, з яким товаришував протягом усього життя. Деякий час він вчився у Арнольда Шенберга, проте на його творчий почерк значний вплив мали й популярні стилі – джаз та кабаре. За життя Айслеру неодноразово доводилося емігрувати у різні країни через заборони та переслідування. 

«Ніч та туман» –  французький короткометражний документальний фільм, що вийшов на екрани у 1955-му році. У фільмі показані руїни концтабору  Аушвіц, йде оповідь про поширення нацистської ідеології, а також розповідається про долю в’язнів, тортури та медичні експерименти над ними. Назва фільму апелює до однойменної директиви Адольфа Гітлера від 7 грудня 1941-го року, яка дозволяла викрадення антинацистських активістів на усій території, що була окупована Німеччиною у роки Другої Світової Війни. Всупереч такій трагедійній тематиці фільму, музика Ганса Айслера не зовсім прямолінійна, подекуди вона звучить навіть просвітлено, разюче контрастуючи із закладеним змістом.

Наступний твір, що лунав на концерті, це п’ята частина Симфонії №2 Віктора Ульмана (1898-1944). Австрійський композитор єврейського походження, якому довелося пережити страшні реалії перебування у концтаборах. Так, у вересні 1942-го року композитор разом із сім’єю потрапив до чехословацького концтабору Терезієнштадт. Це був «зразковий» табір, основною місією якого була пропаганда. Туди запрошували делегацію Червоного Хреста, аби продемонструвати «пристойне» ставлення до полонених. Проте, вже у жовтні 1944-го року Ульмана разом з родиною та 18 000 інших полонених було перевезено в Аушвіц, де вони й загинули. У серпні 1944-го року Віктор Ульман написав свою Сьому фортепіанну сонату, що стала його останнім твором. У 1989-му році німецький композитор та диригент Бернгард Вульф зробив перекладення цієї сонати для оркестру, так і виникла Симфонія №2. Хоч сам Ульман симфоній не писав взагалі, оновлене оркестрово-симфонічне втілення його сонати залишає дуже сильне та переконливе враження. П’ята частина – це послідовність з восьми варіацій з завершальною фугою на єврейську тему.

Українську частину програми відкривала Симфонія мі мінор Бориса Кудрика (1897-1952). Композитор, музикознавець, фольклорист та викладач виріс у родині священника. Закінчивши Рогатинську гімназію, він продовжив навчання у Музичній академії й у Віденському університеті (вивчав музикознавство, філософію та німецьку філологію), згодом у Польській Консерваторії у Львові та Львівському університеті. У часи німецької окупації Кудрик жив у Львові, займався викладацькою діяльністю, співпрацював з Львівським оперним театром та працював акомпаніатором у театрі «Веселий Львів», з трупою якого їздив до Відня. Саме там у 1945-му році його затримали радянські каральні органи та направили до табору для політв’язнів Дубравлаг в Мордовію, там композитор і помер у 1952-му році. Симфонію мі мінор Борис Кудрик створював в останні роки життя у потертому зошиті, де власноруч розкреслював нотоносці. Врятувати ноти симфонії вдалося Василю Барвінському, саме він привіз їх до Львова, коли повернувся із заслання.

Завершувала концерт Камерна симфонія Всеволода Задерацького (1891-1953). Життєвий шлях композитора сповнений трагічних подій: постійні багаторічні заслання, ув’язнення, повне знищення творчого доробку у 1926-му році… Неодноразово саме музика та талант рятували йому життя. 

Камерна симфонія була написана у 1935-му році, в ті роки Задерацький був засланий у Ярославль викладати в музичному училищі, на той час він вже пережив три арешти та концтабори. У звучанні музики відчутну роль грає жанр маршу, строгість та декларативність якого подається крізь призму гротескно-іронічного. Вже у 1937-му році композитора знову заарештували, але на цей раз його твори вціліли, адже зберігалися у домівках друзів. Останні роки композитор прожив у Львові, за словами йог осина – відомого музикознавця Всеволода Всеволодовича Задерацького, – він вважав ці роки найсвітлішими та найщасливішими у своєму житті.

 

Складові проєкту «Заборонена музика» 

Окрім концертних програм проєкт «Заборонена музика» включає в себе ще декілька складових. Наступним та не менш важливим етапом проєкту є проведення науково-практичної конференції, що активізуватиме дискурс та діалог з представниками різних країн, в історії яких є подібні сторінки. У конференції братимуть участь партнери проєкту із Malmö University (Швеція) та Württembergische Philharmonie Reutlingen (Німеччина), а за результатами конференції планується видання збірки тез.

Підсумком усього проєкту стане видання книги з теоретичними узагальненнями даного історичного контексту на основі наукового фактажу, порівняльною характеристикою тоталітарних режимів Радянського Союзу та нацистської Німеччини, а також біографіями митців та описами творів з усіх трьох програм. Книга буде видана українською, німецькою та англійською мовами. Авторка тексту – українська музикознавиця Любов Морозова.

Важливим результатом проєкту також планується створення записів концертних програм, з якими можна буде ознайомитися усім охочим. Окрім цього, шлях проєкту «Заборонена музика» має на меті продовжитися далеко за стінами Львівського органного залу – можемо очікувати виконання концертів у Швеції та Німеччині вже у найближчому майбутньому. 

Увесь проєкт «Заборонена музика» є спробою проговорити в нашому сучасному суспільстві надскладні теми, доторкнутися до того, що й донині по інерції залишається забороненим, шкідливим та нелегальним. Втім, разом з проговоренням та осмисленням історичних питань, у серцевині цього проєкту перед нами постає “нова”, а точніше — донині невідома, раніше захована чи знищена музика. Вона постає не лише як сторінка минулого, а і як документ страшної епохи, про яку нам відомо значно менше, ніж здається, до осмислення якої наше суспільство лише зараз доростає та яку нам ще тільки належить осягнути повною мірою. «Шкідлива» музика тоталітарної доби у нинішній час постає цінним артефактом, досліджуючи який ми пізнаємо та вивчаємо самих себе, реставруємо втрачені фрагменти власної історії. Historia est magistra vitae.

---

Читайте також:

• Втрачені спогади: «Gruppo di famiglia in un intero» Лукіно Вісконті

• «День Радості» Антона Стука. Фокус на гостроту буття

• «Мистецтво без меж. Шлях до науки». Про паралельний музикознавчий всесвіт Учнівської конференції