Коли за величезним вікном йде тихий лапатий сніг. Ігор Ялівець розповідає про новий альбом Etudes

У листопаді 2023 року на американському лейблі Whited Sepulchre Records вийшов альбом Etudes українського музиканта і композитора Ігоря Ялівця. Цей реліз є другим повноформатним альбомом митця і, певно, своєрідним продовженням шукань першого альбому Still Life. Робота над Etudes тривала 20 місяців на домашній студії під час війни в Україні. Як зазначає автор:

«Альбом Etudes — це рефлексія на життя під час війни. Але рефлексія не стільки у вигляді пігулки для підйому бойового духу, а більше у вигляді антидота, сердечних ліків, заспокійливого для душі».

А що ж всередині?

Etudes — це вісім звукових атмосфер, що записані за допомогою модульних єврорек синтезаторів без додавання зовнішніх ефектів, комп’ютерної обробки звуку та інших засобів. Абстрактно кажучи, це подорож крізь масиви звучань, йдучи шляхом якої можемо зустріти багато всього — щемливу печаль, тривогу і просвітлення, меланхолію, сум, надію і, можливо, спокій. 

Щоб дізнатися більше про цей альбом — про стильове поле, в якому він сформований, чим натхненний та з чого зібраний, — найкращим видалося звернутися до автора музики.

— Як ви відкрили для себе ваш стиль і загалом — як ви самі визначаєте те стильове поле, в якому творите?

Ігор Ялівець: Я вже понад 20 років займаюсь музикою та експериментальним звуковим мистецтвом. За цей час я виступав в образі ченця і грав на листах металу в кращих традиціях Einstürzende Neubauten, зібрав свою версію шумового інструмента Інтонаруморі, який вигадав засновник футуризму Луїджі Руссоло ще на початку ХХ століття (Про Руссоло і як він навчив нас слухати шум, ми писали тут — ред). Потім захопився модульними синтезаторами та завів ютюб-канал, де нині ділюся своїми музичними відео замальовками.

Формуванням моєї творчої ідентичності припало на початок 2000-х, коли я став співзасновником дуету Submatukana, в якому грав breakcore, industrial і drum’n’bass. Це був унікальний гурт, наші концерти супроводжувались феєричними перфомансами: грою на бензопилі, болгарці, забиванням цвяхів в магнітофони, підпалюванням апаратури, фаєр-шоу та багато іншого.

Дует став культовим в андеграунд тусовці того часу, дав купу концертів, в тому числі з такими легендами, як Ben Frost, Venetian Snares, Rotator та інші, але в якийсь момент ми вирішили зупинитися і переосмислити музику, якою хочемо займатися.

Тоді одночасно з зупинкою Submatukana, я став співзасновником іншого проєкту Gamardah Fungus, який існує і сьогодні. Проте, ми вкрай рідко даємо концерти, але випускаємо авангардні альбоми на музичних лейблах по всьому світу ось вже 14 років.  

До речі, в 2023 році в нас також вийшов новий альбом To The Stars And Back.

Не зважаючи на роботу в Gamardah Fungus, у 2021 році я почав сольну діяльність і випустив першу платівку Still Life на канадському лейблі Polar Seas Recordings. За рік платівка розпродалася по всьому світу, а в Україні на церемонії Jagermeister Music Awards мені вручили нагороду «Відбиток Року», як музиканту, що залишив слід в музичній історії країни.

І ось, у 2023 році на американському лейблі Whited Sepulchre Records вийшла моя нова платівка Etudes. Думаю, що моя сольна музика найяскравіше відображає мої уподобання і мою сутність на цей час. Саме така музика мені зараз близька духовно, психологічно і відповідає моєму досвіду композитора.

—  А щодо зв’язків з академічною музикою — яких би композиторів ви виділили, що найбільш вплинули на вас? І в чому ви вбачаєте цей вплив?

Ігор Ялівець: Мабуть, найбільше на мене вплинув Ерік Саті і його мебльована музика. Власне, творчість Саті — це така собі своєрідна предтеча ембієнту, який і є зараз основою мого звукового почерку. Мебльована музика Саті стала принципово новим видом музичного мистецтва на початку XX ст. Ця музика одночасно є і фоном, і настроєм, і обрамленням простору, де вона звучить.

Ідеї Саті потім лягли в основу сучасного мінімалізму і навіть імпресіонізму свого часу. Їх, наприклад, переосмислював Дебюссі в своїх найбільш новаторських творах. Саме ідеї Саті я намагаюсь додати в ембієнт і так формую свої композиції.

Ще одним композитором, який вплинув на мене, можу назвати Террі Райлі, від якого я навчився мінімалізму,  репетитивному методу та поліметричності. Також назву Карлгайнца Штокгаузена, від якого я взяв композиційну техніку алеаторики в музиці, особливо в імпровізації під час живих виступів.

— Розкажіть, будь ласка, більше про свій інструмент? 

Ігор Ялівець: Це модульний синтезатор, він зараз є моїм головним інструментом, всю музику я створюю на ньому. Цей синтезатор складається з окремих модулів різних функцій. Модулі можуть бути з’єднані користувачем для створення патча, в якому відтворюється мелодія, фонові звуки, налаштовані контролери і таке інше.

Ці модулі бувають цифрові та аналогові, в них є свої виходи і входи, які можуть включати звукові сигнали, керувати напругою, подавати сигнали для логіки або умов синхронізації. Типовими модулями є осцилятори, фільтри, генератори, секвенсори, підсилювачі з керованою напругою та інші.

Модульні синтезатори почали набувати популярність в 60-х завдяки Роберту Мугу і Дональду Буклі. А на початку 2000-х років, завдяки Дітеру Допферу, модульні синтезатори сягли ще більшої популярності та стали дуже гнучкими, цікавими й зручними для написання будь-якої музики.

—  Також дуже цікаво дізнатися більше про умовну інфраструктуру життя саунд-артиста в Україні. Певно, існують якісь фестивалі, події або щось, довкола чого організовується спільнота поціновувачів та зацікавлених людей. Чи могли б ви розказати про це?

Ігор Ялівець: Так, є своя аудиторія, є фестивалі та заходи. Я думаю, що можливо я навіть не всі й не всіх знаю, бо в Україні насправді багато цікавого і чимало талановитих особистостей. Тому я можу про щось не згадати, а скажу тільки про те, в чому я безпосередньо брав участь.

Головними фестивалями експериментальної музики і звукового мистецтва я б назвав київський NextSound Fest, дніпровську Конструкцію і житомирський АТОМ. Є ще трохи менші за обсягами, але не менш цікаві Гамселить в Тернополі і Buddha Noise в Новій Каховці. Правда останній через війну навряд чи можливий тепер.

Крім того, є багато разових заходів в музеях, галереях і інших локаціях по всій Україні. Я виступав у соборах, в акваріумі, в підземеллях, в метро і в інших цікавих місцях. Правда, останнім часом все більше виступів проходить у бомбосховищах. В умовах війни з фестивалями та подіями все стало складніше і це зрозуміло. Зараз багато організаторів роблять заходи на підтримку ЗСУ і це, мабуть, головна мета сьогодні у всіх творчих особистостей в країні.

— Як концепційно виникав альбом Etudes? Чи існував у вас продуманий алгоритм, чи, можливо, все виросло з імпровізацій?

Ігор Ялівець: Цей альбом — концептуальне продовження попереднього Still Life. Але в ньому я трошки відійшов від мінімалізму й абстрактних ходів до умовної мелодійності. Тож так, алгоритм існував і головною метою було розширення музичної палітри.

Водночас в Etudes, як і в попередньому альбомі, я намагався зберегти свій авторський почерк і настрої, тому ці альбоми все ж близькі за настроєм — спокійні, врівноважені, медитативні. Втім, і відмінність в них є. Якщо коротко: перший альбом — абстрактний і фоновий, а другий — мелодійний і генеративний.

— Хочу все ж уточнити для себе — чи правильно визначати за напрямком альбом Etudes як ембієнт? 

Ігор Ялівець: Так, це ембієнт. Звісно, з моїми авторськими домішками, але по суті — так. І ще мінімалізм. Ембієнт і мінімалізм. Це важливо, адже саме для мінімалізму характерна ця циклічність, повторюваність з невеликими домішками й змінами, та поліметрія.

— Якщо людина тільки відкриває для себе ембієнт — з чого порадили б почати? Які існують, можливо, знакові в цілому або особисто для вас альбоми, що варто послухати?

Ігор Ялівець: Нехай буде ось такий список:

1. Eric Satie — Gymnopedies, Gnossiennes
2. Terry Riley — In C
3. Brian Eno — Music for Airports
4. William Basinski — The Disintegration Loops
5. Suzanne Ciani — Buchla Concerts
6. Fennesz — Venice
7. Stars of the Lid — Stars Of The Lid And Their Refinement Of The Decline 
8. 8.Tim Hecker — Harmony in Ultraviolet
9. Aphex Twin — Selected Ambient Works
10. Max Richter — Sleep

— На завершення моє улюблене запитання. Ваш альбом Etudes — яким ви бачите ідеальне місце для прослуховування цієї музики?

Ігор Ялівець: Вдома під ковдрою коло каміна, коли за величезним вікном йде тихий лапатий сніг.

Приблизно через місяць платівки з альбомом Etudes будуть в Україні. Альбом можна буде придбати безпосередньо в автора, а до прослуховування реліз доступний вже.

До речі, обкладинку до релізу Ігор Ялівець створив сам, надихнувшись улюбленими художниками-абстракціоністами.

---

Читайте також:

• «Hypogonadism» Георгія Потопальського: музика без стилістичних рамок

• EM-visia 2023 у зрізах реальності

• Авангард стверджує право нації на майбутнє: гастролі Chornobyldorf у Нью-Йорку. Рецензія