«Мрія»: позиція українського виконавства і суверенітету

Розмова з альтисткою Катериною Супрун про проєкт «Мрія» в Берліні, музику після 24 лютого, виконавство та менеджмент, мрії та ще більші сподівання.

Це спроба закарбувати досвід в час, коли разом із повномасштабною війною в Україні, українські виконавці роблять незвичні для себе речі, як от — відмова від російського репертуару. Звісно, це скоріше виняткові явища, більш звичні для фейсбук-бульбашки, ніж для великого ринку класичної музики.

Однак, малими кроками до великих світоглядних змін ми вже ступаємо, і тому ця розмова мені видається маленькою цеглинкою у фундаменті становлення української культури у світі після 24.02. І я хочу її зафіксувати.

Бути музиканткою-біженкою в Німеччині

Катерина Супрун: Я приїхала до Німеччини в перші дні повномасштабної війни. Тут живуть мої друзі, зокрема віолончеліст Лев Кучер, син професора Івана Кучера. Разом з Левом вчились в школі-десятирічці, 10 років тому він виїхав вчитись в Німеччину. Після повномасштабного вторгнення, українці почали встановлювати зв’язок з друзями, які виїхали раніше. Лев розповів про Романа Охема, який є одним з керівників  фундації  Culture Connects, яка пропонує допомогу біженцям-музикантам. І ми подумали, що добре було б зробити колектив, можливо навіть оркестр.

Отак і створили наприкінці березня  струнний оркестр і назвали його «Мрія». Дебютний концерт відбувся у Гамбурзі у залі Laeiszhalle у квітні. Згодом ми з командою вирішили розширювати склад і почали запрошувати в концертні програми музикантів-духовиків, але передусім ми розпочали свою діяльність як камерний струнний оркестр.

Відразу почались концерти у складі квартету, де ми виступали на благодійних подіях для підтримки України.

Після цих декількох подій нам почали йти на зустріч, пропонувати виступи в концертних залах Німеччини. Багато фундацій почали підтримувати фінансово і ми змогли зробити перший великий проєкт в Laeiszhalle (Гамбург). Це був концерт з відомими українськими солістами — Катериною Тітовою, Варварою Васильєвою, Ганна Цуркан та мною. Програма концерту складалась з української та європейської музики. А вже 10 травня «Мрія» зіграла концерт в Берлінській філармонії разом зі знаним скрипалем Андрієм Бєловим та піаністом Артемом Ясінським під керівництвом одеської диригентки Маргарити Гринивецької. Цей проєкт підтримало Посольство України в Німеччині.

Позиція виконавства і суверенітету

З самого початку ми оформили стратегію: граємо українську музики та музику європейських композиторів. З української програми в нашому репертуарі  для квартету: квартет Василя Барвінського, «Сюїта на українські теми» Бориса Лятошинського, музика Ганни Гаврилець. Репертуар квартету постійно оновлюється.

Оркестр «Мрія» не може і не буде виконувати російську музику. Зараз це неможливо ніяк, це наша радикальна позиція. Зараз — час підіймати велику, глибоку українську культуру. Тому це наша місія і ми позиціонуємо «Мрію» як оркестр, який пропагує та розповідає про українську музику.  Серед таких проєктів «Почути двічі»: на концерті в Гамбургу ми розповідали з німецьким музикознавцем Rafael Rennike про творчість Бориса Лятошинського для публіки, перед самим виконанням квартетів композитора. Це була глибока дискусія про музику, вона звучала в іншому контексті, невідомому для більшості німців. Тому зараз для нас немає російської музики, все просто.

Символ Мрії  

Мрія. Особисто я бачу в цій назві не лише славнозвісний український літак. Для мене назва несе глибокий сенс: літак знищили, але не вщент. І він стоїть, і мені здається, ми зможемо його відбудувати, хоча я не знаю, чи він буде ще літати. Але він — історія. Те ж саме з нами усіма, те ж саме з Україною. Як би нас не ламали, ми не здаємося. Це також історія багатьох українських музикантів, які були змушені виїхати з України.

Наприклад, багато жінок з дітьми, які відчували себе надломленими, без знання мови й розуміння, що робити далі. Але нас не зламати, бо в нас дух український. Ось який сенс несе в собі назва колективу «Мрія». Німці запитують нас, що означає слово «мрія» і ми, звісно, розповідаємо їм про все. Вони зчитують цю назву теж цікаво: як мрію про перемогу.

Внутрішня музична кухня

Програми створюю я. Зважаючи, що ми в Європі, то і програма, відповідно, на два відділи з творами українських та європейських композиторів. Але акцент завжди на українську музику, постійно щось експериментуємо та додаємо нове. У нас є базові твори, які ми завжди виконуємо — Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик та Юрій Шевченко.

Солісти змінюються, серед незмінних: я та піаністка Катерина Тітова. В нас з Катериною міцний тандем, у 2020 році ми створили Suprun Titova Duo і гастролювали разом в Україні. Катя впродовж останніх років постійно приїжджала в Україну з гастролями, вона потужна піаністка. Зрештою, «Мрії» особливо приємно грати з солістами-українцями, які давно живуть за кордоном, і в цих співпрацях ми вбачаємо особливий сенс З квітня по листопад ми зіграли понад 30 концертів, серед них є виступи в знаменитому Elbphilharmonie в Гамбургу та Laetshalle, Берлінській філармонії, Бременському театрі, в Лангенлагені, у різних локаціях Берліна та на музичних фестивалях.

Окрім концертів з класичною музикою, нещодавно ми виступили разом із «Океаном Ельзи», які приїхали на гастролі в Німеччину. Це була спільна пісня «Обійми» з нашим квартетом і, чесно, символізму в ній було дуже багато. Всі свої на одній сцені, в одному залі – прекрасне відчуття. Зараз такий час, що коли приїжджають українські виконавці, ми всі почуваємось ніби вдома. І цю пісню співати було зворушливо, бо вона починається зі слів «коли закінчиться війна».

Менеджерування – необхідний скіл

Як керівниця колективу я також виконую роль концертного директора. Тобто набираю склад музикантів і займаюсь організаційними питаннями щодо репетицій, логістики. І також ми з Левом дбаємо про комфорт музикантів.

Звичайно, це складно, для мене цей проєкт «3 в 1»: я і солістка, і концертмейстер в оркестрі і менеджер.

Мені дійсно допомагає досвід, адже свого часу я мала квартет «Danapris», створювала проєкти на президентські гранти, займалась проєктом «Маланка», була і виконавицею, і проєкт-менеджеркою New Era Orchestra. Власне там і навчалась будувати організаційні конструкції для великого колективу. Але і цього досвіду мало, дуже хотілось би здобути додаткову освіту, щоб все було більш професійно і на вищому рівні.

---

Читайте також:

• Тетяна Бондаренко: оточення шістдесятників, кіт Лятошинського і сни про музику

• Кінець часу — це початок музики: вечір квартетів Мессіяна та Лятошинського

• Разумейко та Григорів у Діалогах PRO: забрендуймо сьогодні українську оперу