![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="426" width="810" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Київський арт-куб KORA — це творча лабораторія композиторів Максима Коломійця та Дмитра Радзецького. Тут відбуваються камерні концерти, репетиції, записи, лекції та воркшопи, що створюють простір для пошуку і музичних експериментів.
На цій платформі отримав нове життя проєкт Дмитра Радзецького «Duologues Project», історія якого розпочалася ще 13 років з імпровізаційних концертів у дуетах із різними музикантами й музикантками. Тоді це були поодинокі епізодичні події, а тепер автор проєкту повернувся до цієї практики у новому форматі.
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="1368" width="2048" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Музикант розповів про оновлення в «Duologues Project»:
«Серед нових особливостей проєкту: регулярність — 2–4 дуети щомісяця, максимально спонтанний підхід — без будь-якої попередньої підготовки музичного процесу, стабільність простору — завжди в тому самому місці, в моєму арт-кубі KORA. У цьому бачу багато конструктиву: регулярні виступи, підтримка себе, музикантів і слухачів через мистецтво, знайомство з новими виконавцями, і головне — ексклюзивність. Те, що звучатиме, відбудеться лише тут і зараз. Жодних стилістичних чи естетичних обмежень — є лише звуковий процес як явище».
Критерії відбору гостей у Дмитра Радзецького досить прямолінійні: «хороший музикант і професіонал у своїй сфері». Мультижанровість — ось головна фішка цих дуетів, де академічні музиканти/-ки можуть зустрітися з рокерами, джазистами чи електронницями.
«Завдяки міксу різних музичних напрямків та спонтанній грі з музикантами, часто навіть не знайомими між собою, народжуються дуже цікаві, незвичні, унікальні ідеї, які неможливо було спрогнозувати або заздалегідь обговорити», — відзначає автор проєкту.
«Duologues Project» відродився минулого року і з того часу вже встиг прийняти на своїй сцені багатьох різнопланових музикантів і музиканток. Серед гостей були саксофоністи Андрій Бармалій, Dalebi, піаністи Віктор Пушкар, Євгеній Дубовик і Влада Бучко, танцівниця Христина-Марія Слободянюк, мультиінструменталіст Стас Корольов, композиторка Алла Загайкевич, композитор і гітарист Юрій Радзецький, композитор Роман Григорів, гітаристи Дем’ян Ферій та Євген Пугачов, музикант гурту «Хамерман знищує віруси» Альберт Цукренко.
І це лише початок. Найближчим часом до проєкту долучаться бандурист і композитор Володимир Войт, трубач Деніс Адду, піаністи Олег Пашковський та Мілош Єліч, композитор і віолончеліст Золтан Алмаші, скрипаль Сергій Охрімчук та контрабасист Назарій Стець.
Вже 10 квітня на сцені KORA відбудеться вечір імпровізаційної музики в дуеті з Володимиром Войтом. Бандурист зазначає:
«Вся давня традиційна музика, відома нам як кобзарська, багато в чому трималась на імпровізації. Були визначені речі — стрій інструмента, лад, модальність — але те, що відбувалося з мелодією, супроводом, голосом, рецитацією, часто народжувалося просто в моменті. Це було природно. Коли ж бандуру ввели в академічне русло і почали навчати грі в чітких межах, — імпровізація поступово зникла, разом із самим відчуттям цієї свободи».
Попри втрату імпровізаційної традиції в академічному середовищі, артист активно шукає нові шляхи для спонтанного музичного вираження, зокрема й через експерименти з електронікою.
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="1538" width="2048" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Секрет якісної імпровізації, як відзначив майбутній учасник проєкту Золтан Алмаші, простий — «наявність одного чи кількох достатньо відірваних на всю голову людей, здатних генерувати ідеї миттєво в реальному часі». І дотепний додаток: «Імпровізацію дуже часто грати цікавіше ніж слухати. Але бувають винятки. Це як пощастить».
Формат концертів зазвичай включає кілька коротких імпровізацій, але трапляється і безперервне музикування протягом тривалого часу. Спектр експериментів з інструментами та естетикою дуже великий: від дуету двох MIDI-гітар (з гітаристом Дем’яном Ферієм) до гри на корпусі ракети (з Романом Григорівим), чи використання підручних засобів на кшталт пилосмока, вентилятора і звичайного віника для прибирання (з Альбертом Цукренком). Незмінним залишається пошук нового і незвичайного.
Дмитро Радзецький планує в майбутньому нові сезони та випуск альбому з найкращими моментами імпровізацій. Його «Duologues Project» є живим доказом того, що імпровізація — явище хаотичне, та часом з хаосу може народитися щось драйвове і прекрасне.
Читайте також: