У Нідерландах відбудеться прем’єра вокального циклу Святослава Луньова на слова українських поетів

Піаніст Антоній Баришевський та співачка Вікторія Вітренко виконають у Нідерландах новий вокальний цикл Святослава Луньова «Лютий січень 23-го». Прем’єрні виконання відбудуться 16 грудня в Амстердамі (H’ART auditorium) та 17 грудня у Гаазі (Piano Huis).

Антоній Баришевський відомий виконанням сучасної музики і віддавна працює зі Святославом Луньовим. Результатом цієї співпраці стали присвячені піаністу твори та запис семи етюдів. Вікторія Вітренко — відома інтерпретаторка нової вокальної музики. Тож не дивно, що самі музиканти стали ініціаторами створення проєкту та на початку року замовили композитору твір. 

Сам автор згадує, як спочатку відмовився від пропозиції працювати з українською поезією. Але вже навесні 2023-го здивував музикантів, завершивши великий цикл під назвою «Лютий січень 23-го», що складається з кількох підциклів, де всі пісні написані на вірші відомих українських поетів. Це замовлення стало певним порятунком, втечею у творчість серед мороку відключень світла торішньої зими. Власне, назва є натяком на умови написання твору, і на нову реальність, у якій живуть українці.

Першим поштовхом до написання стала поезія Віктора Неборака, з його «глибокими речами про нас, про українське, що приховані у малому, незначному, майже ляльковому». Не менш важливими у циклі є твори на поезію Юрія Андруховича про: «злам епохи, крах імперії, розрив насильних “братніх” стосунків”»  («Єхидна», «Ваня Каїн»). Проте, над усіма височіє постать Василя Стуса, підцикл на поезію якого є центральним.

Давно забуто, що є — жити,

I що є — світ, і що є — ти.

У власне тіло увійти

дано лише несамовитим. (Василь Стус)

«Відкриттям для мене стала поезія Малковича, «середньовічні« етюди Юрія Андруховича, одягнена в гротеск пронизливість Віктора Неборака. Вокальний цикл вийшов гігантським, то ж ми для двох прем’єрних виступів зробили свою вибірку із 18 пісень із власною драматургією – від “..починається ранок” Миколи Воробйова до “З нічних молитов” Івана Малковича. Ця музика – справжній скарб по силі і майстерності написання, де можна знайти  алюзії на новоорлеанський джаз, імпресіоністичні фактури, палкий експресіонізм, щемку наївність і злий сарказм..», – ділиться Антоній Баришевський. 

Хай кожен в цім світі спасеться,

хай світить з-за темних круч

довкола кожного серця

віри твоєї обруч. (Іван Малкович)

Композитор інтерпретує українську поезію через призму опору, яка за його словами «робить її дзеркалом стосунків із режимом за останні 100 років: спротив, боротьба, слабкість, відчай, сила, гордість, незалежність, виснаження». Проте у музиці він не використовує ці теми залишаючи їх слову. Що ж стосується самої музики, то вона несподівано контрастна: часом іронічна, часом весела і легка… Трохи недоречна, така, якої не може бути на війні («Недоречні пісеньки»).

Назви підциклів вказують на розмаїття поетичних голосів та досвідів, які хотів включити композитор: «Етюди неспокою» (чотири пісні на вірші Юрія Андруховича), «Парастас» (дві пісні на вірші Василя Стуса), «Навпомацки» (три пісні на вірші Григорія Чубая), «Різдвяний Сад» (п’ять пісень на вірші Івана Малковича), «Я і вона» (2 пісні на вірші І. Малковича), «Недоречні пісеньки» (сім пісень на вірші Віктора Неборака), «Співанки-Додоньки» (шість пісень на вірші Миколи Воробйова, Івана Малковича, Василя Стуса, Михайла Семенка), «Вісім хвилин з житія Марії» (За Сергієм Жаданом), «Гуцулка» (текст народний). Музика не менш багатогранна: від тендітної інтимності до дисонансної брутальності, від майже неоромантизму до пародії та гротеску.

Робота над цим циклом стала для Святослава Луньова частиною його акту самоідентифікації, дослідженням своєї українськості із зануренням в українську літературу:

«Цим твором я висловлюю Вікторії Вітренко та Антонію Баришевському безмежну вдячність за те, що вони дали мені можливість спілкуватися з ними мовою сучасної української поезії»

Відео з презентації альбому в Амстердамі:

Довідка:

Святослав Луньов (1964) — український композитор, автор симфонічної, камерної, хорової, фортепіанної та електроакустичної музики. 

Антоній Баришевський (1988) – український піаніст, лауреат першої премії на деяких найпрестижніших міжнародних конкурсах піаністів, таких як Міжнародний конкурс імені Рубінштейна, «Premio Jaen» та Міжнародний конкурс піаністів імені Бузоні. Антоній дає майстеркласи в Україні та за кордоном, є запрошеним професором у Davidsbündler Music Academy в Гаазі та постійним членом Landesakademie Ochsenhausen (Німеччина).

Вікторія Вітренко (1990) – українська сопрано, дириґентка та художня керівниця, що виступає на сценах по всій Європі та за її межами. Її дебютний альбом “Scenes” (2019, Audite) із камерною музикою Дьордя Куртага отримав премію Supersonic Pizzicato Award і був номінований на премію Німецьких критиків звукозапису (PdSK-2019) і International Contemporary Music Awards 2020 (ICMA 2020).