Баришевський: Луньов/Ретинський. Новий реліз від Golka Records Антоній Баришевський: Дуже часто так відбувається, що твори композиторів, які живуть за кордоном, виконуються більше там, ніж в Україні. Давати можливість цій музиці жити, ділитись нею з іншими - це наша відповідальність

Незалежний лейбл Golka Records видав реліз фортепіанних творів сучасних українських композиторів – етюди Святослава Луньова та фортепіанну сонату Олексія Ретинського – у виконанні українського піаніста Антонія Баришевського.

Від початку вересня альбом «Баришевський: Луньов/Ретинський» є у вільному доступі на найбільших стрімінгових платформах: Apple Music, Spotify, YouTube Music.

Детальніше про реліз, а також про українську музику у світовому контексті та улюблених композиторів Антоній Баришевський розповів в інтерв’ю Ксенії Бундзяк:

З одного боку це — музика прямої дії. Вона не потребує додаткових знань про себе, натомість впливає на слухача безпосередньо. Водночас кожна п’єса є цілісним, довершеним і замкнутим в собі мікросвітом. Інколи в цих творах можна відчитати певні алюзії, але тут це не головне. Сучасному композитору досить складно мислити поза контекстами чи бути поза якимись впливами, але важливіше — сенс, який ця музика несе в самій собі.

Наприклад, «Ручна німфа» Луньова. Уважний слухач може почути в цій музиці ритмічну основу, взяту із твору Равеля «Човен в океані». Але «Німфа» насичена зовсім іншою звуковисотністю, іншим відчуттям, подекуди меланхолійним, подекуди вразливим, навіть інтимним. Це метод, який я не зустрічав у творчості інших композиторів, а Луньов його часто використовує.

Або, наприклад, «Ligeti in Memoriam». Ліґеті — композитор, якому присвячений твір, відповідно цей етюд починається як «гра на чужому полі» специфічних ліґетівських ладових модуляцій та поліфонічних технік, але в коді виходить за межі й цих технік, і самого Ліґеті. Насамперед це є музика, яку можна просто слухати та відчувати насолоду — вона не буде незрозумілою без жодного уявлення про великого угорського композитора.

Те саме можна зауважити про «..І стезя розширялась» Ретинського. Автор колись зізнався, що початок цієї сонати — це насправді найперша написана ним музика. Але слухаючи обережне розгортання цієї простої та прекрасної теми, немає і тіні думок про дитинно-незріле джерело цього матеріалу. Особливо зважаючи, наскільки природними є подальші «шляхи проростання» цієї музики.

 

Про жанр етюду

Жанр етюду в цих п’єсах розкривається дуже по-різному, зокрема завдяки роботі Луньова з чужими стилями, з різною музичною лексикою. Матеріал кожного етюду розвивається за своєю особливою логікою. Є етюди, які використовують моторику «perpetuum mobile», є лірико-поетичні, є навпаки — трансцендентного направлення, що вимагають екстремальної напруги та віртуозності піаніста. Також деякі твори досить прості, але в них є свої задачі, які треба вирішити. Наприклад, «Vertigo» — запаморочення. В ньому піаніст має досягти максимальної плавності та туманності при великій щільності фактури. Метою було створити враження, що це не ти граєш, а вітер крутить тобі голову.

Або, до прикладу, «Difficult Week». Етюд досить легкий, але в ньому теж була складність досягти художнього образу за допомогою відсутності виразності, певної відстороненості. Пошук звукового образу для бажаного результату зайняв час. Музика Луньова дуже часто є невловною.

Про баланс між пошуком зв’язків та творенням нових асоціацій

Залежить від того, яка це музика. На мою думку, коли ми говоримо про експерименти середини XX століття — алгоритмічну музику, серійну, в якій кожна нота виміряна математично, чи ту, яка створена алеаторним способом, то дуже помічним є усвідомлення того, як ця музика складена, з яких молекул і за якими принципами. Якщо це навіть не дасть естетичного розуміння — буде інтелектуальне (хоча, як на мене, музика авангарду аж ніяк не позбавлена категорій вишуканої рафінованої краси).

Коли ж ми говоримо про музику постмодерної естетики, нам дуже важливий контекст, вміння відчитати цитату, зрозуміти зв’язок чи призвичаїтись до нової семантики звиклих речей, як-от у Сильвестрова, починаючи з 70-их років. Сучасний стан речей іноді характеризують як час метамодерну — митець може бути іронічним, а може і дозволити собі бути знову щирим, а може це зробити навіть одномоментно.

 

Про першовиконання і присвяту творів Луньова

Присвята — це вияв певної вдячності виконавцю, який береться виконувати і пропагувати творчість композитора. Не треба тішити себе ілюзіями, що ти є якоюсь видатною постаттю завдяки цим присвятам.

Антоній Баришевський. Фото: Валентин Кузан

Про українську музику у світовому контексті

Українська музика — різна. Є просвітлені пошуки Валентина Сильвестрова і широке коло митців, які пишуть під його впливом. Є коло ортодоксальних авангардистів, які тримаються старої атональної школи. Окрім того, твориться спільнота сучасних митців, які пишуть кіномузику, кросжанрову, експериментальну… Є феномен Nova Opera, музика перформативно-концептуального характеру.

Дуже часто так відбувається, що твори композиторів, які живуть за кордоном, виконуються більше там, ніж в Україні. Великою мірою зараз популярність композитора — справа рук самого композитора, на жаль. Але, скажімо, Луньов — не з тих людей, хто буде себе просувати та продавати, а музика Ретинського досить рідко виконується в Україні. Тому в цьому випадку — це наша відповідальність, виконавців і менеджерів таких проєктів. Мусимо давати можливість цій музиці жити, ділитись  нею з іншими.

 

Про Луньова та Ретинського

Особливість Луньова не просто в тому, що він користується різними стилями як засобами виразності. Він може бути будь-яким: мінімалістичним, додекафонним чи писати, наприклад, кіномузику. Будь-що: вірш, картина, музичний чи кінотвір може стати імпульсом для написання твору. Але найголовніше в Луньові — це уникання інертності, пошук неправильності, тонкості, небанальності та напруги.

У Ретинського свій стиль. В нього особлива мова, яка поєднує в собі вслухання у відзвук, у тишу і досягання якихось критичних станів, потужних, надзвичайно глибоких речей. Як і у цій сонаті, що представлена в альбомі. В його ранній творчості ще відчуваються впливи Сильвестрова, Шнітке чи Пярта, але водночас у цій музиці є дуже багато співзвуч, яких не зустрінеш ні в кого. Цей злам і знаходження  оригінальних фактур мені дуже цікаві.

 

Рекомендації для слухання та про улюблених композиторів

Якщо говорити про українських митців, то це, наприклад, Максим Шалигін, який живе в Нідерландах, але якого, на щастя, виконують в Україні. Щасливий також бути сучасником Валентина Сильвестрова і Віталія Годзяцького — композиторів київської школи авангарду, яка мені дуже цікава. До них також відноситься і Володимир Загорцев. Якщо говорити про електронну та електроакустичну музику, то, звичайно, є потужна композиторка Алла Загайкевич. Дуже послідовна авторка, одна із «стовпів» цього жанру і справжній пророк своєї справи.

Щодо минулого, то я захоплююся творчістю Бориса Лятошинського. Наразі досліджую його ранній модерний період творчості 1910-1920 років, порівнюючи та доповнюючи творами 1940-х. Його музика вся просякнута великою експресивністю і силою.

Якщо в загальному, то одна із найцікавіших для мене епох — це початок XX століття, композитори-імпресіоністи, російський та український модерн… Лятошинський, Стравінський, Прокоф’єв, Скрябін, Равель, Дебюссі, Барток… Останнім часом граю Гіндеміта — теж дуже своєрідний композитор.

І музика Романтизму, звичайно — Брамс, Шуман, Шопен, Малер. Вона завжди з нами.


Довідка:

Антоній Баришевський  (нар. 1988 р.) – Лауреат престижних конкурсів, зокрема володар Першої премії на Міжнародному конкурсі піаністів ім. А. Рубінштейна в Тель-Авіві (2014 р.).

Антоній також зробив записи на радіо і телебаченні України, Сербії, Італії, Данії, Іспанії. Має запис сольної програми на студії «Naxos»,  диск із творами Мусоргського і Скрябіна, реліз якого вийшов у вересні 2015-го року на лейблі «Avi–music» та диск із повним корпусом сонат Галини Уствольскої, що вийшов у 2017-му році. У 2018 вийшло два студійні записи за участі Антонія з творами Дмитра Шостаковича та хоровою музикою Лілі Буланже.

«У Баришевського є щось особливе, особливий талант. Як на мене, він мав би бути нагороджений першою премією.» Марта Аргеріх.

Олексій Ретинський (нар. 1986 р.) – народився в Криму. Композитор, художник, живе в Австрії. Постійний учасних міжнародних музичних фестивалів. Автор камерної, симфонічної, хорової, електроакустичної музики, а також музики для театру та кіно.

Святослав Луньов (нар. 1964 р.) – народився в Києві. Автор симфонічної, камерної, хорової, фортепіанної, електроакустичної музики та  оперної музики. Твори Луньова постійно виконують на міжнародних фестивалях та концертних майданчиках.

Golka Records – це незалежний музичний лейбл, який співпрацює з найцікавішими сучасними композиторами та виконавцями в жанрі класичної музики, джазу, електроніки та етно. Базується у Львові.

Партнер запису – Львівська національна філармонія ім. М. Скорика

Звукорежисер – Дмитро Мучичка

Кураторка проєкту – Оля Лозинська


Читайте також: 

Головні релізи класичної музики 2020 року від українських виконавців

«Перлинки» на «Мостах»: INSO-Львів, Рудницький, Барвінський та Гнатишин

Музичне late-night talk show від арт-кубу «Kora» — новий формат спілкування з артистами

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *