«Наш культурний продукт має цікавити світ незалежно від війни», — продюсерка Ольга Дятел

The Claquers

1 рік ago

Напередодні цьогорічного Євробачення у Ліверпулі відбудеться EuroFest. Подія присвячена українському та британському мистецтву. З-понад 20-ти творів у програмі — мультимедійна опера Chornobyldorf композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейко, засновників лабораторії сучасної української опери Opera Aperta.

Твір українців увійшов у топ-6 світових музично-театральних перформансів за версією конкурсу Music Theater Now. Від початку повномасштабної війни артисти не зупиняли роботу. Вже у травні 2022-го Chornobyldorf вперше побачила іноземна публіка на міжнародному O.Festival у Відні. Протягом року гастролі продовжились. У такий спосіб команда вирішила нагадувати світові, що війна в Україні триває.

За кордоном Chornobyldorf показували вже чотири рази і лише дві прем’єри були в Україні. Чому вдома команді виступати дорожче та як відбувається фінансування незалежних вистав в Україні — розповіла Ольга Дятел, продюсерка Chornobyldorf, співзасновниця агенції освітніх та культурних подій proto produkciia.

У нас часто питають «‎‎Чому ви так рідко робите вистави?». Одна з логічних відповідей — це дорого

Майже завжди доводиться рухатись у рамках обмеженого бюджету. «Всі ці обмеження у нас в голові»‎‎, — кажуть мені колеги по навчанню в бізнес-школі. Та й справді. Якщо задатись ціллю, то можна продати на виставу дорогі квитки. Та я не розумію, чому ті, хто не можуть собі дозволити купити дорогий квиток, мають залишитись без можливості відвідати виставу? Тому доводиться балансувати.

До прикладу, на прем’єрі Chornobyldorf в Мистецькому Арсеналі два роки тому у нас були квитки по 500 гривень. У квітні ми збираємось грати цю ж виставу у Київській опереті, і квитки можна придбати за 300-1000 грн. Та зважайте, що в країні вже рік триває повномасштабна війна. Доходи людей зменшуються. Всі передусім донатять на армію. Тому сьогодні менш вільно себе почуваєш, аби розганяти вартість квитків.

Chornobyldorf у Київському театрі оперети, 18.04.2023. Фото Валерії Ландар

Зазвичай ціна виставляється з урахуванням кількості місць у залі, змісту твору, витрат, прогнозів щодо продажів конкретної події за певною ціною тощо. Я не можу назвати поріг або планку вартості, яка є об’єктивно прийнятною. На мій погляд, це дуже індивідуально. Знаю тих, хто готовий заплатити за виставу 2000 грн, а є й ті, для кого 600 грн — це вже непідйомна сума за подію на один вечір. Тут не можна відкидати різну фінансову спроможність людей.

Коли ми робимо виставу в Україні, то одразу орієнтуємось на від’ємний бюджет. Інша ситуація з виступами за кордоном. Якщо нас запрошують на презентацію в іншу країну, то з фінансової точки зору тут більше свободи. Це значить, що гонорари артистам та художній команді розписані, проживання буде, добові менше чи більше, але теж будуть. Тобто там і тут — різні фінансові логіки. Вдома все вартує якихось надзусиль. Є локації зі своїми обмеженнями, які треба враховувати, адаптуючи виставу під обране місце. Оренда техніки, логістика, фінансовий та адміністративний менеджмент, витрати на PR — це все фактично покривається з продажів та коштів, які ми самі знаходимо.

В Україні незалежні театральні продюсери мають шукати фінансування самостійно

Якось досліджувала тему інвестування бродвейських вистав. Знайшла цікаву статистику: в середньому одна з п’яти вистав може стати успішною інвестицією. Більшість протримаються лише шість місяців. А деякі взагалі пару тижнів. Тобто навіть на розвинутому ринку США інвестиційна успішність театрів — це питання під питанням. Якщо брати наш контекст, то ще на етапі створення вистави варто залучити кошти, які можна безповоротно вкласти в розвиток свого продукту.

З мого досвіду, бюджет створення однієї незалежної вистави для великої сцени коливається в межах 2-5 млн грн. Джерелами фінансування останніх робіт Opera Aperta був Український культурний фонд, House of Europe та закордонні фонди, що підтримують мистецькі ініціативи. Як ви, можливо, чули, торішній бюджет Українського фонду в розмірі 583 млн грн було скеровано на потреби ЗСУ. Цьогоріч надання грантів заплановано. Але здебільшого культурний сектор, особливо незалежний, залишається сам на сам зі своїми фінансовими потребами.

У травні минулого року ми вперше показали Chornobyldorf закордонній публіці. Щоб тоді зібрати команду з різних міст та країн тимчасового перебування, організувати репетиції у Відні, перевезти костюми і декорації, знадобився мільйон гривень. Витрати покрили коштом закордонних грантів та коштом партнерів. Протягом року презентували оперу ще на кількох європейських майданчиках та у Великобританії. Вели перемовини щодо презентації в Бразилії. Така поїздка в обидва боки складає близько $55 тисяч. І це лише дорога. Сума звучить приголомшливою. Але якщо поглянути на неї в розрізі фінансування від декількох інституцій, бюджет здається більш реалістичним.

У нашій сфері мати декілька джерел фінансування — це майже єдиний спосіб отримати необхідну кількість ресурсів. Фандрейзиш на частинки проєкту і так закриваєш різні витрати. Коли бюджет вистави перевалює за 500 тисяч гривень — це вже відчутно. Особливо, коли шукаєш гроші всередині країни. Та якщо перекладати цю суму на іноземну валюту, вийде десь до 15 тисяч євро. Це вже можна інколи одним грантом покрити. Але тут важливо якісно написати грантову заявку. Коли попадаєш у міжсезоння, і грантових програм немає, а проєкт от-от треба стартувати, тоді замість грантових є сенс шукати приватні гроші — звертатися до спонсорів, меценатів.

Рахувати бюджет завжди треба із запасом. Ніколи не покладайтесь на те, що зекономите. Одразу плануйте з розрахунком на перевитрату

Здається, лише цей принцип дозволяє мені завжди почуватись впевнено. Я планую вартість на 10-20% вищою від тієї, яку мені озвучують. І все одно можуть бути перевитрати. Яскравий приклад — купівля квитків на літак. Ціни постійно стрибають. На нашу поїздку в Ліверпуль ми перевитратили кошти ще до того, як оплатили багаж. Ще з цікавих спостережень: ніколи не варто забувати про транспортування піаніно для вистави:) Це може вилитись у незаплановані 5-10 тис грн.

Для себе я виділяю три фінансові логіки. Перша — коли потрібно створити виставу, що передбачає довготривалу роботу. Друга — коли треба показати готову виставу в Україні. Третя — презентація за кордоном. І остання для мене, як організаторки, найпростіша. Витрати в більшій-меншій мірі (але повністю) покриваються тими, хто запрошує. Останній рік ми працюємо так, щоб нас хотіли бачити на фестивалях. Тоді організатори виділяють на це бюджет і допомагають нам приїхати. Це така собі робота над собою, над темами і сенсами, які ми закладаємо у вистави. Бо можна бути класним продюсером, але якщо вистава не дуже цікава людям, далі рухатися набагато складніше. Для нас закордонні презентації — це певною мірою дипломатична місія. Своєю присутністю на міжнародній сцені ми нагадуємо: війна в Україні триває, злочини проти мирного населення продовжуються. Ми показуємо, що здатні працювати навіть у таких умовах.

У другій логіці основним джерелом коштів є продаж квитків. Chornobyldorf тільки цим не окупиш. Інакше вартість квитків була б досить високою.

Перший шлях створення вистави найскладніший із фінансового боку. Часто команда працює рік і більше, щоб створити твір. У нас в агенції 70-80% фінансування проєктів мистецького продакшену складають гранти від різних інституцій. Зазвичай один фонд не може покрити всіх потреб. Та ще й деякі організації мають обмеження щодо фінансування. Є фонди, котрі ніколи не фінансують зарплати, оренду офісу чи виплату роялті митцям. Ці статті витрат найчастіше закривають продажі квитків.

Успіх вистави за кордоном визначає те, що глядачі захочуть її побачити ще раз

В умовах міжнародної уваги до української культури гарна ідея без менеджменту має більше шансів на щасливе життя, ніж менеджмент з поганою ідеєю (в розумінні якості продукту). З цією думкою можна посперечатись, навіть я сама з нею сперечаюсь. Але я переконана: успіх вистави за кордоном визначає те, що глядачі захочуть її побачити ще раз. І серед цих глядачів можуть бути продюсери фестивалів із різних країн, котрі запропонують показати цей твір своїй аудиторії. Вміння налагоджувати зв’язки та послідовно вести комунікацію однозначно важливі для розвитку міжнародної співпраці. У нашій сфері культури часто нарікають на відсутність досвідчених менеджерів та менеджерок. Їх і справді дефіцит. Однак художніх концепцій, під якими команди готові підписатись та вкладати свій час та енергію в пошук грошей на них, потрібно більше.

В Україні є театри, завдання яких є регулярно показувати вистави, які сподобаються глядачу. Ми не ставимо собі регулярність за завдання. Нам цікаво те, що на часі, хоч може і не завжди сподобатись глядачу. Нам цікаві роботи, які враховують історію мистецтва і продовжують її. Зараз у нас війна, і ми всі цього не хотіли. Водночас є розуміння, що це той період, коли до українців найбільша увага. Було б нерозумно не використовувати цей контекст, аби звертатися до публіки. Та рано чи пізно увага до української культури буде меншою.

Уже зараз нам треба створювати те, що, по-перше, буде цікавим незалежно від воєнного контексту, а по-друге, що забезпечуватиме цікавість до України надалі

Варто критично подивитись на себе, на свої твори, зрозуміти, про що зараз варто комунікувати саме з такою роботою. Максимально працювати над мережею міжнародних контактів. У тому числі для потенційного фінансування проєктів.

До прикладу, після прем’єри Chornobyldorf у 2020 році, ми весь наступний рік займались пошуком партнерств за кордоном. Подавались на конкурси. Врешті на кінець 2021-го отримали нагороду Music Theatre Now за найкращий музичний театр та запрошення грати в Роттердамі. Період комунікації може бути фінансово недорогим. Але кількість часу та сил на написання листів, заявок, зідзвони оцінюється кількома місяцями роботи. В мене є листування з партнерами, де назбиралося близько сотні мейлів. Це всі комунікації — від презентації та з’ясування деталей до підготовки майбутніх виступів.

До речі, організатори Music Theatre Now планують анонсувати восени наступний конкурс. Цьогоріч обиратимуть найкращі сучасні музичні вистави, створені за останні три роки. Це я до чого: раптом ви працюєте в цьому жанрі, то це гарний шанс — податися і бути більш видимими на міжнародному рівні. А якщо отримати номінацію чи виграти такий конкурс, то буде простіше і впевненіше починати розмову з потенційними партнерами.

Усе про, що ми поговорили вище, ще довго залишатиметься непріоритетним на фоні загальної ситуації в країні. Але ми маємо спільну відповідальність за майбутнє різних сфер. І важливо планувати це майбутнє вже зараз.