Одна з подорожей у музичний модернізм: Terra стає Cognita

Вийшла незвичайна книга. Навіть правильніше буде сказати – вийшла надзвичайна книга! Яскрава, захоплива, креативна, така, що ламає усілякі уявлення й шаблони про варіанти існування музикознавчих текстів. Мова йде про монографію української дослідниці, професорки НМАУ ім. П. І. Чайковського Олени Корчової – «Музичний модернізм як Terra Cognita»[1]. Так, це глибока й вагома монографія, і цей факт мимоволі змушує підходити до цієї книги із серйозним обличчям та налаштуванням на непросте й довге читання. Однак, беручи книгу в руки, вже з перших сторінок стає зрозумілим: на нас чекає свято – у прямому сенсі захоплива подорож добре відомими дорогами у ті землі, про які ми не раз чули, але котрим тільки доведеться стати для нас Terra Cognita. Перед нами не просто монографія, перед нами справжній науковий травелог.

Існує безліч можливих варіантів написання травелогу: від коротких нотаток мандрівника, до розгорнутої оповіді, що може нагадувати пригодницький роман, втім поєднання такого жанру з музикознавчим дослідженням, мабуть, унікальне явище. Такий підхід до тексту, безумовно, значно полегшує й урізноманітнює читацьке сприйняття, демократизує його для ширшого кола зацікавлених. Проте не вірно вважати, що через це знижується інноваційність і наукова вага викладеної концепції. Навпаки – багато у чому саме через оригінальність подачі зростає заглиблення у матеріал, а головне: зростає бажання заглиблюватись більше й більше та відкривати для себе музичний модернізм з тою непідробною цікавістю, з якою відкривається кожна нова місцина справжньому мандрівнику.

Як і заведено у підготовці до великої подорожі, спершу слід ознайомитися із картою місцевості. У першій частині монографії «Дорожня карта» авторка дбайливо виклала досить ретельний «термінологічний інструктаж» та «правила для подорожніх». Саме у цьому розділі книги закладений фундамент, на якому розростається подальша концепція: тут простежено складні перипетії існування терміну «модернізм» та надане авторське формулювання, в котре слід вдуматися та осягнути для можливості подальшої мандрівки:

Музичний модернізм – це епохальний період розвитку європейського музичного мистецтва від кінця 80-х років ХІХ століття до кінця 30-х років ХХ століття, впродовж якого відбувається поступовий перехід від класичного до посткласичного типу музичної культури, встановлюється її полістильовий устрій і формуються засади сучасної музичної мови[2]. 

Саме так перед нами постає одночасно наукова серцевина й «головний герой» цього музикознавчого травелога. Посткласичність та полістилістичність як головні характеристики модернізму, красиво та разом з тим дуже точно означені авторкою у внутрішній періодизації явища: поетичний модернізм з його поступовим м’яким ускладненням музичної мови у 1880-1900-х роках, екстремальний – з зануренням у експресіонізм та серійну техніку у 1900-1920-х, та раціональний антиромантичний у пізніх свої проявах.

Слідом за цим «персонажем» у другій частині книги (на «Головному маршруті») читачу випаде нагода потрапити у всім добре відомі, але по суті ще досі incognita, європейські міста. Початок подорожі, звісно, у Парижі, слідом – справжній прорив у Відні, а далі – крізь Берлін, Франкфурт та Мюнхен – знову в Париж. Проте, обійшовши коло, подорож не завершується. У третій частині, що має загадкове назву «Спеціальна пропозиція», читач-мандрівник опиниться на землях відомих значно менше. Будапешт, Варшава, Брно, одразу за тим – до римських фонтанів та піній, а далі – Лондон та трансатлантичне перенесення у Нью-Йорк.

І ось тепер географія дослідження дійсно сягає світового масштабу, а наш головний герой – музичний модернізм – стає все більш осяжним та зрозумілим. Адже у кожному з відвіданих міст – свій genius loci, тож читачу зустрінуться відомі й очікувані персони, проте неординарною буде кожна зустріч. У цій монографії ми не знайдемо жодної типово викладеної біографії митця з однаковими й майже клішованими зворотами: народився-навчився-написав. Ні, кожна персоналія постане особливо, індивідуалізовано. Наприклад, Клод Дебюссі – не просто видатний французький композитор, а «син невдахи-авантюриста, що розвинув у собі виняткову витонченість натури, рідкісний дар бачити й вибудовувати поезію з прозаїчних речей, зміг піднятись на найвищий щабель художньої образності, за що й здобув іще одну нематеріальну винагороду – право йменуватися “Клодом Французьким”…». Саме у таких деталях для читача крізь текст проступає фірмовий стиль авторки-дослідниці Олени Корчової. Олена Олександрівна завжди (і на лекціях з історії музики, і у монографії) прагне говорити про композиторів, в першу чергу, як про реальних людей – про характер, зовнішність, звички, манери та все те людське, просте й справжнє, що є у кожному генії.

Чудовим художнім та змістовим доповненням тексту монографії є ілюстрації Василя Корчового. Кожний новий розділ відкривається для читача картинкою, що резонує із його назвою та змістом. Хлопчик-мандрівник, що зображений на малюнках, наче позує для фото на фоні Ейфелевої вежі чи Колізею, коли подорож заводить його у ці міста, або іронічно спирається на портрет Шопена, коли мова йде про двобій модернізму та романтизму. Остання ілюстрація у Післямові особливо резонує зі змістом: хлопчик у вишиванці їде полем на возі, а у свідомості читача укріплюється одна з завершальних думок монографії:

«Аби просуватися вперед в осягненні часопростору, в якому нам випало жити, ми повинні працювати думкою і душею, поєднувати професійні та персональні можливості, намагаючись зрозуміти й полюбити епоху модернізму як дитинство сучасної музичної культури…».

Дана монографія – коштовна перлина українського музикознавства. Окрім унікальної концепції музичного модернізму, що є першочерговим здобутком, у цій книзі реалізується чи не найцінніше, що можна дати читачу: ця книга пробуджує цікавість, сіє у свідомості зерно жаги до пізнання та відкриттів. У завершенні кожної подорожі є особливий чарівний момент – мрія про наступний незвіданий шлях: а що там далі за модернізмом? Фінальний розділ цієї монографії-травелогу – це анонс наступної подорожі з відправним пунктом у Дармштадті. І хто знає, можливо, наступна подорож в українському музикознавстві станеться вже зовсім скоро.

«Ми маємо рухатись далі, відкриваючи світ, засіяний зернами ХХ століття, а напрям і мету кожен визначить собі сам…».

[1] Корчова О. «Музичний модернізм як Terra Cognita». Київ,  видавництво «Музична Україна», 2020 р.

[2] Там само, с. 32.

---

Читайте також: Гра. Що ви знаєте про музичний модернізм?