Олександр Лінчевський: «Музику потрібно вивчати для іншої якості життя»

Торакальний хірург, заступник міністра охорони здоров’я України у 2016-2019 роках Олександр Лінчевський в інтерв’ю Радіо Ісландія розповів про досвід гри на скрипці в оркестрі під керівництвом Володимира Сіренка, про дослідження на тему впливу класичної музики на людину, про значення класичної музики у державній політиці та розбудові суспільства, а також про свою улюблену музику (головні тези і плейліст читайте і слухайте нижче)

 

У 1989 році я потрапив по обміну у Францію до родини, де мама була викладачкою музики у ліцеї імені П’єра Ферма. Там все і почалося: слухав класичну музику, слухав розповіді про історію музики, слухав музику у хороших записах. Мало того, навчився відрізняти не лише геній композитора, але й майстерність виконавця. Виявляється, що одне й те ж саме можна зіграти по-різному! У 14 років це було відкриттям. Мене зараз дивує, наскільки глибоким у фізматліцеї було вивчення класичної музики.

Це не був якийсь останні предмет у програмі. Мовляв, що їм фізикам і математикам ще треба, у них вже накреслений шлях. Музика – це був серйозний предмет і вони дуже багато слухали. Це можна порівняти з музичною літературою, що була у нашій музичній школі. Це вражає, коли думаєш, скільки музики є  у звичайного французького ліцеїста.

Зараз з позиції політика розумієш, наскільки ця всебічність важлива. Це ж зовсім інше середовище! Як раз в молоді роки всебічність впливає на розвиток особистості і на розвиток безпосередньо мозку. Музика створює інше коло зацікавлень, інше коло проблем, інше коло розмов.

Якщо дитина змалку вчиться слухати, її озброюють інструментом розуміння музичної мови, потім вона потрапляє до оперного театру або до філармонії. Тим самим ми формуємо середовище, в якому ці діти виростають. Вони виростають трошки іншими.

 

Класична музика сприятливо впливає на організм. Чи правдиві такі дослідження?

На сьогодні не існує потужних методологічно правильних досліджень, які б доводили вплив тієї чи іншої класичної музики на одужання пацієнтів. Я дуже зараз спрощую: вам дають слухати Бетховена, а мені — Моцарта. Ви одужаєте швидше, ніж я. Це через особливості вашого організму, чи через Бетховена? Можливо, ви паралельно приймали інші медикаменти? І тоді, в цьому заслуга не Бетховена, а інших ліків?

Науковцю потрібно взяти дві групи абсолютно порівнюваних за захворюваннями, за лікуванням, щоб групи відрізнялися між собою лише тією музикою, яку вони слухають. Це дуже складно зробити, а тому і досліджень таких дуже мало.

На сьогодні є роботи, які показують, що вплив класичної музики є. Він є і для пацієнтів з психічними захворюваннями, і для дітей з епілепсією. Є роботи що досліджують вплив класичної музики на пацієнтів, які перебувають на штучній вентиляції легенів, а також вплив на потребу у знеболенні.

Ефект класичної музики на собі ви можете перевірити тоді, коли слухаєте у навушниках музику, що пов’язаної з певним настроєм. Ви ставите музику, і вам вже якось веселіше. Це очевидний вплив. Але для науковців постає питання: чи можна цей вплив використовувати планомірно з лікувальною метою?

 

Про участь у двох оркестрах

Мені пощастило грати у двох оркестрах. Перший з’явився дуже вчасно після музичної школи — це оркестр Будинку профспілок під керівництвом Володимира Сіренка. Я був наймолодшим, сидів за останнім пультом других скрипок. Розуміти і відчувати музику так, як це відчуває і розуміє диригент, репетиції двічі на тиждень впродовж 1-2 років — важливий для мене виховний момент і приємний досвід. Я дуже тішуся, що колись я — студент-медик грав під керівництвом Сіренка.

Другий мій оркестр був не менш зворушливими, але зовсім-зовсім невідомим. Це дитячий оркестр і хор в Олександрівському костелі. Тоді молодий диригент Дмитро Гершкович хотів довести, що не музичних дітей не буває. Якщо в оркестр він обирав тих, хто володів інструментом, то в хор він брав усіх, хто хотів, і навіть тих, хто не хотів також. Він переконував їх і брав до себе. Ми дивувалися, як діти без музичної освіти могли співати «Різдвяну ораторію» чи «Страсті за Матвієм» Баха без нот на пам’ять. Вони вивчали це на слух. Дмитро Гершкович – фантастична людина саме через мотивацію працювати з дітьми. Він не засвітився десь аж так, щоб стати дуже відомим, але він створював середовище. Для кожного з нас це були незабутні роки.

Навіщо це все було студенту медику? Я переконаний, що різноманітне середовище непомітно, невимірювано, докладається до створення особистості. Якщо вже говорити за медичну освіту, то вона не повинна відбуватися у медичному університеті. Найкращі результати досягаються в класичних університетах, де медичний є одним з факультетів, де медиків не відокремлюють у спеціальну резервацію. Медику важливо бути серед інших, не медиків.

 

Класична музика допомагає під час операцій?   

Все залежить від хірурга і від виду операції. Існують рутинні операції, які відбуваються за звичним порядком і є щоденними. І є хірурги, які на певних етапах такої операції, скажімо, зашиванні рани, вмикають класичну музику, бо цей етап є абсолютно безпечним.

У моїй роботі є дуже важливий момент комунікації з іншими членами команди: анестезіологом, з операційною медсестрою. Робота в легеневій хірургії несе певне напруження і стрес, вона не рутинна. Тому всі зайві звуки сприймаються як подразники.

Раніше я все життя читав професійну літературу, писав дисертацію, тільки під музику. На превеликий жаль дуже пізно зрозумів, що музика мене відволікає — я ефективніший, коли працюю в тиші. Але київські затори стали спонсором мого теперішнього музичного розвитку.

Улюблена музика? Переважно барокова. Бах для клавесина — він потрясний! «Месія» Генделя — фантастика! «Різдвяний» концерт Кореллі — абсолютно магічний твір!

Чому в Україні не слухають класичну музику?

Це дуже суб’єктивне враження, але: класична музика складніша за частушки. Якби в дитину закладався базовий інструмент розуміння цієї музики — вона б стала для неї приємною і частинкою її особистості.  Якщо ж цього інструмента немає, тоді простіше лягають частушки, поп-мелодії з телевізора, які легше запам’ятовується і відтворюються.

Це дефект шкільної освіти. Якби музики у школі було більше, це впливало б не тільки на сприйняття музики, а й на освітнє середовище загалом. Музику треба вчити не для того, що б займатися нею, а для іншої якості життя та іншого громадянського суспільства.

 

Класична музика у державній політиці

Є хибна думка, мовляв, мистецтво має прогодувати себе самостійно. Я переконаний, що у випадку з фундаментальними науками, у випадку культури на загал і музики зокрема — держава має інвестувати в це через наші податки.

Це важко вимірювана, але це дуже важлива складова, яка формує наше суспільство. Складно оцінити значення того чи іншого музею для подальшого розвитку суспільства. Ефект відтермінований і стирається іншими подіями та впливами. Але суспільство має інвестувати і максимально сприяти музиці в усіх проявах: від музичних шкіл і загальноосвітніх шкіл до державної підтримки музичних колективів. Це важливо, адже вони не завжди можуть бути самоокупними. Елітарність, нішовість музики може зіграти проти нас: музика повинна бути доступною. Я б більше інвестував у музичну підготовку майбутніх українців.

Яку музику Олександр Лінчеавський радить послухати марсіянам, яким необхідно отримати інформацію про культуру нашої планети

---

The Claquers живе завдяки нашим читачам. Підтримайте нас на Patreon