«Київський авангард». Український інститут готує нотну антологію камерної музики

Антологія «Київський авангард» від Українського інституту – це друкована збірка партитур та партій, який представить творчий доробок музики композиторів-шістдесятників українській та закордонній фаховій аудиторії. Антологія вийде у 2020 році накладом 300 примірників одразу трьома мовами: українською, англійською та німецькою.

До збірки увійшли твори чотирьох українських композиторів-шістдесятників: Леоніда Грабовського, Віталія Годзяцького, Володимира Губи та Володимира Загорцева. Впродовж наступних місяців у рамках співпраці з Українським інститутом The Claquers публікуватиме матеріали, присвячені композиторам Антології.   

Наразі ж ми поспілкувалися з програмним менеджером напряму «Музика» Українського інституту Михайлом Чедриком, щоб дізнатися деталі проєкту.

Чому Український інститут обрав саме композиторів умовно 1960 років, а не менш розроблені та менш відомі теми в історії української музики, які яскраво демонструють нашу мистецьку ідентичність?

Як вдало зазначив музикознавець та автор передмови нашого видання Юрій Чекан: «Академічна українська музика була й до сьогодні багато в чому залишається terra incognita на культурній мапі світу. Причин тому багато: це і тривала відсутність власної державності, трагічна розшматованість народу та земель України між двома імперіями; і колоніальний статус професійної національної культури, коли всі найцінніші здобутки привласнює метрополія; і недоусвідомлена та донині не подолана інфікованість українського музичного мистецтва російськоорієнтованим «комплексом народництва», а відтак – виключеність цього мистецтва зі світового культурного процесу». 

Обираючи тематику першої антології, ми з колегами відштовхувалися від кількох основних тез:  

• які теми і твори можуть зацікавити потенційних закордонних партнерів;  
• які розділи історії української музики найменш видимі та відомі за кордоном; 
• як Інститут зможе надалі використовувати збірку у своїй роботі. 
  

Коли ми опрацьовували формати і можливості видання нотних матеріалів, нас досить серйозно стримував один фактор – це обсяг ресурсів, необхідних для втілення такого типу проєктів.  Оскільки цього року через пандемію значну кількість музичних подій та заходів скасували, ми використали цей виклик як можливість і почали  роботу над виданням.  

Ми вивчили питання, проконсультувались із фахівцями і зрозуміли, що друкованих симфонічних творів або хорової музики порівняно більше, ніж камерної музики, особливо тієї, яка була написана у другій половині ХХ ст. 

Діяльність Українського інституту у 2019 році  продемонструвала, що концерти камерної музики – найбільш вдалі внаслідок мобільності та менеджменту. Серед успішних прикладів – концерти Антонія Баришевського у Шенберг-центрі (Відень, Австрія) та Danapris String Quartet на фестивалі Musikprotokoll (Зальбург, Австрія), які виконували твори шістдесятників, і публіка сприйняла їх дуже тепло.  

Тож ми розпочали друк нот саме з музики шістдесятників. Хочеться поділитися цікавим фактом: велика кількість творів в антології набиралась з першоджерел і деякі вийдуть друком уперше. Тож це видання буде мати цінність і для українського музичного середовища. 

Як цей проєкт вписується в стратегію Українського інституту в музичному секторі? 

Через поширення антологій ми хочемо підвищити впізнаваність України серед закордонних аудиторій і підсилити запит на фахову взаємодію – це є загальною стратегічною метою Українського інституту, і його музичного сектору в тому числі. 

Простіше кажучи, про українських композиторів надзвичайно мало відомо за кордоном.  У кращому випадку наші західні колеги знають «Щедрика» та десь чули прізвище Сильвестрова. Після концертів української музики виконавці або слухачі іноді просять поділитися партитурами. Кажуть щось на кшталт: «А що у вас є ще?». Минулого року під час репетицій концерту «Шуберт. Лятошинський. Кюр», який виконував Симфонічний оркестр Віденського радіо у межах двостороннього Року культури Україна-Австрія 2019, до нас підходили музиканти та цікавилися творчістю Бориса Лятошинського. Це не поодинокий випадок. 

Антологія «Київський авангард» — це спроба знайомства та взаємодії з українською музикою для фахівців, які шукають нові ідеї. Наприклад, у країнах Європи переважає інтерес до нової музики, існують кафедри сучасної музики та поважні колективи, що спеціалізуються на виконанні музики другої половини ХХ — ХХІ ст.  Вихід на таку професійну аудиторію збільшить кількість виконань, а передмови і біографії композиторів допоможуть краще зрозуміти український контекст. 

Як проходив відбір композиторів і творів. Які параметри відбору?  

Український інститут звернувся до музикознавця і композитора Олексія Войтенка, який має потужний досвід роботи з творчістю шістдесятників і погодився стати упорядником антології. Ми з ним разом розробили концепцію видання, сформували перелік творів, а також відшукали усі партитури та оригінали.  

Одним із основних критеріїв відбору творів була їхня стилістика. Все ж таки композитори-шістдесятники найбільш відомі своїми авангардними творами. Ми на цьому сфокусували свою увагу. Крім того, ми не брали композиції, інструментальний склад яких перевищував дев’ять інструментів або тривалість була більшою за 20 хвилин. Важливим критерієм була художня цінність твору: як майстерно композитор працює з музичним матеріалом, наскільки він оригінальний.  

Яка мета цього видання? Як Український інститут збирається його використовувати у своїй діяльності?  

Ми поширимо антології в бібліотеках навчальних закладів та серед партнерських інституцій Українського інституту, таких як університет Mozarteum (Зальбург, Австрія), Hunter College в Нью-Йорку,  Центр Шенберга у Відні та інших закордонних профільних інституцій. Ми хочемо передати кілька примірників в українські консерваторії, адже в Україні також навчаються іноземці. Надішлемо їх закордонним музикантам та колективам, які бажають включити композиції в концертні програми.  

Твори з антології «Київський авангард» стануть рекомендованими до виконання на фестивалях та концертах, партнером яких виступає Український інститут. Вже є домовленість з Ukrainian Contemporary Music Festival у Нью-Йорку на 2021 рік про цілий фестивальний день, присвячений творчості шістдесятників.  

Композитори, що увійшли в збірку творили у совєцькій ізоляції. Яке їхнє місце у світовому контексті? 

До збірки увійшли роботи Леоніда Грабовського, Віталія Годзяцького, Володимира Губи та Володимира Загорцева. Не варто плекати ілюзій — зараз вони маловідомі за кордоном, але вже давно пора виводити їхню творчість з ізоляції та розповідати про наше надбання світу. Сподіваюся, хоча б частково нам вдасться це здійснити через цю Антологію. 

За яких умов проєкт буде вважатися вдалим?  

Для нас із колегами є декілька важливих показників успішності проєкту. У короткостроковій перспективі – це виконання творів зі збірника в межах проєктів і програм Українського інституту. У довгостроковій перспективі ми плануємо, що музику зі збірки «Київський авангард» будуть виконувати без додаткового заохочення зі сторони Українського інституту. 

Ми не плануємо зупинятися на випуску однієї антології «Київського авангарду». Сподіваюся,  продовжимо працювати над новими збірками. 

 

Збірку видало видавництво «Музична Україна» на замовлення Українського інституту.