Режим повної тиші і правильне харчування. Як Густав Малер працював над П’ятою симфонією

Густав Малер – один з найважливіших композиторів XIX – XX ст., Втім, за життя він був більш відомий як диригент. Написання музики займало лише частину його часу, і симфонії зрілого періоду були створені під час літніх відпусток після напруженої роботи диригента Віденської придворної опери. Густав Малер проводив літні канікули на віллі в Маєрніггу, на озері Вертерзее у південній Австрії. Напрочуд детально його побутові звички описуються в мемуарах дружини композитора Альми (вона була 19 років молодша за композитора).

Вони познайомилися в листопаді 1901 року, чотири місяці по тому одружилися і влітку разом поїхали на віллу. Альма чекала на першу дитину; Густав Малер привіз з собою чернетку П’ятої симфонії, майбутнього шедевра, який – від похоронного маршу на початку до проникливої четвертої частини, присвяченій молодій дружині, – тонко відтворював світ композитора.

Попри те, що творчість Малера – це  пристрасне і бурхливе внутрішнє життя, його повсякденний триб життя на віллі сильно відрізнявся. Це життя, як виявила Альма, «було повністю позбавлене ​​всього зайвого». Композитор прокидався о 6.00 або 6.30, негайно викликав дзвіночком кухарку і вимагав свій сніданок: каву з молоком, дієтичний хліб, масло і варення. Все це кухарка доставляла в кам’яну хатину в лісі, де Густав Малер творив (композитор не бажав ні з ким говорити і нікого бачити, поки не сідав за роботу, тому зі страху ненавмисно зіткнутися з господарем кухарка пробиралася до нього по крутій і слизькій стежці, а не по головній доріжці).

У хатинці Густав Малер розпалював спиртовий обігрівач. «Він майже завжди обпікав пальці, – згадувала Альма, – не тому, що незграбний, а через мрійливу ​​неуважність». Грів молоко, пив каву і снідав на лавці біля хатини. Після цього він замикався і починав працювати. З цього моменту Альма повинна була стежити, щоб, поки Малер працює, до його альтанки не долинало ані звуку. В цей час вона утримувалася від гри на піаніно і, обходячи сусідів, обіцяла їм квитки в оперу, якщо вони будуть тримати своїх собак під замком.

Густав Малер працював до полудня, потім тихенько повертався додому, переодягався і йшов на озеро. Плюхнувшись у воду, він свистом кликав до себе дружину. Потім Густав Малер лежав на березі, знову кидався в воду, і так п’ять-шість разів, поки не відчував прилив сил і апетит. Малер вживав просту і легку їжу, ретельно приготовану і майже неприправлену – «щоб насититися, при цьому не роздражнити надмірний апетит і не викликати тяжкості в шлунку», пояснює Альма, яка називала це «дієтою інваліда».

Після обіду Густав Малер виходив з Альмою на довгу прогулянку вздовж берега, зрідка зупиняючись, щоб записати в блокнот кілька нот, відбиваючи при цьому такт олівцем. Іноді робота поглинала його більш ніж на годину, і тоді Альма сідала на пеньок або на траву, не наважуючись навіть дивитися на чоловіка. «Якщо він відчував прилив натхнення, він посміхався мені, – пише вона. – Він знав, що ніщо у світі не могло б доставити мені більшої втіхи».

Насправді Альма зовсім не так легко приймала нову роль – дружини норовливого, генія-відлюдника. (До заміжжя вона і сама писала музику, але Малер змусив її покинути творчість, заявивши, що одного композитора в родині досить.) Тоді, в липні, Альма писала в щоденнику: «У мені відбувається тяжка боротьба. І як я сумую за людиною, яка б думала про мене, допомогла б мені знайти себе. Я перетворилася на домогосподарку! ».

Малер або не підозрював про переживання своєї дружини, або вважав за краще їх ігнорувати. До осені він завершив чернетку П’ятої симфонії і наступні кілька років щоліта повертався до рутини Маєрніггу, щоб написати там Шосту симфонію, а потім Сьому і Восьму. Якщо робота йшла успішно, композитор відчував себе абсолютно щасливим. Він писав своєму колезі: «Ви ж знаєте: все, чого я хочу від життя, – зберегти бажання працювати».

Джерело: Mason Currey. Daily Rituals: How Artists Work