The Claquers Exit Reader Mode

Все винайдено і все повторюється. Інтерв’ю з Вікторією Вітренко

Вікторія Вітренко

Вікторія Вітренко – відома українська виконавиця сучасної музики. Про музичну кар’єру, сучасні вокальні техніки та їхнього слухача – у нашому інтерв’ю.

Як почався Ваш шлях у музиці?

Власне співати я почала з п’яти років, з одинадцяти років вступила до Київської десятирічки, а саме з сучасною музикою познайомилася в 15, у жіночому хорі. Тодішній керівник – Олександр Вікторович Заволгін, дуже багато обробок саме сучасних українських творів брав і часом вони мали незвичну на той час гармонічну основу. Десь в п’ятнадцять-шістнадцять я зрозуміла, що мене це приваблює: тягне, я можу, розумію, і в такій музиці себе дуже добре почуваю.

Вже потім, коли вступила до консерваторії, там була Оля Приходько, яка зібрала людей та запропонувала приєднатись до хору. Це ще не був Alter Ratio — просто вона хотіла виконувати те, що чого не було взагалі. І я пам’ятаю як зараз – одним із перших проєктів був Кароль Шимановський  та Cries of London Лючано Беріо. Це було саме для ансамблю з 8 голосів — тому «супер, — подумала я, — берусь»: і так сталось, що я співала у витоках самого Alter Ratio.

Мене так приваблювала ця музика, особливо в Беріо, де вже яскраво відчувалась сучасність! Ми всі спілкувалися, перекладали партитури — з італійської, англійської, дискутували на тему, як це все правильно зробити голосом. І моє розуміння було природжене: наче відчувалось, як це звуковідтворювати.

Це було під час навчання в консерваторії?

Це був другий-третій курс, а після закінчення консерваторії я вступила до Штутгарта, Мекки вокальної техніки сучасної музики. Там сказала своїй педагогині по вокалу, що мене цікавить саме сучасна музика та чи не могла б вона мене познайомити з викладачкою, яка над цим працює — музою сучасного вокального мистецтва — Ангелікою Луц. Вона колоратурне сопрано, яка співала всюди — Зальцбург, Відень, Берлін, а потім знайшла своє покликання у сучасній вокальній музиці. Ми одразу порозумілися, адже я могла їй дещо запропонувати: свої диригентські здібності, можливість розтлумачувати та вивчати партитуру з ансамблем — словом, те, чого бракує усюди.

До того як Ви вступили в Штутгарт, сольно не виступали?

Тут не було ні можливостей, ні знань, ні нот. Перший рік я повчилась на диригентському в Штутгарті та паралельно з Ангелікою на вільній основі, а пізніше ми переговорили та вирішили професійно освоювати цю галузь. Я вступила на магістратуру, «Вокал сучасної музики», і почались три дуже плідні роки співпраці з Ангелікою та з іншим викладачем, співаком року, віденцем Георгом Ніґлом (який зробив собі ім’я на сучасній опері) та японською співачкою Яско Козакі.

Поняття «Вокал сучасної музики». Яка його специфіка, особливості в Україні?

У нас немає такого поняття, в нас тільки градації «оперний спів», або «камерний» і то — думаю, що всіх першочергово навчають оперно співати, а потім, в кого, наприклад, замалий голос, — той йде по камерній, ораторіальній, кантатній музиці чи в хор співати. Закордоном розмежовуються ці поняття, дві сфери діяльності: є оперна студія, з якої виходять оперні співаки, камерна студія — з неї виходять ораторіальні або lied-співаки та окремо є сучасна музика.

Сучасні техніки українських композиторів.

Треба розуміти, що сучасна вокальна музика розвивається в багатьох напрямках, одним з яких є запропонований ще в 60-х роках vocal extended techniques. Наприклад, у концерті «Mariology» — в цьому розумінні сучасних вокальних технік не було, але були дуже напружені гармонії, складний синтаксис, серйозна фактура, що і робить сучасну вокальну музику складною на рівні з класичною. Музика Ренесансу, бароко — також є зовсім специфічною музикою з багатьма напрямами, те ж можна сказати про сучасну хорову музику – є багато напрямків, у яких вона розвивалась. Англійська — досить консервативна класична музика. В якій школі можна зустріти протилежне? Знову ж таки, в німецькій, наприклад, «Чотири пори року» від Хайнца Голлігера — там поєднання складної фактури, яка базується на співвідношенні двох мікротональних сфер та сучасних техніках. Французький же напрямок поєднань технік сучасного вокального співу можна, наприклад, прослідкувати у творі Яніса Ксенакіса, грека, що все життя прожив у Франції і «Nuits», наприклад, — його визначний твір для ансамблю, його хором також виконують. Якщо говорити про американську техніку, то вокальних технік менше, але є складна фактура. Такі речі тільки дуже професійні виконавці можуть виконувати.

Зараз часто називають авангардом усе сучасне. Авангард ХХ століття яке отримав майбутнє?

Починаючи з 1912 року та шонбергівського «Pierrot lunaire», все винайдено і все повторюється. Важко сказати, що на сьогодні є нове.

Існують техніки, які відпрацьовуються чи техніки, які знаходяться з допомогою якихось приладів, з допомогою електроніки. Наприклад, обруч з сенсорним мікрофоном – «ларінголокс», він замикається на голосових зв’язках і фіксує всі коливання, мікрофонує зв’язки із зовнішньої сторони. Або дуже маленькі мікрофони, які засовують в рот.

Як поєднуєте співачку і диригентку?

Всюди  є складнощі. Питання тільки в тому, задля чого ми робимо музику і що ми хочемо показати у ній. Якщо це питання — привнести шоу, зовнішньо відіграти сценічність — супер. Але якщо мені треба керувати оркестром, то навіщо я буду співати? Намагаюсь знаходити  час на поєднання цих двох речей, але так щоб нічого не заважало.

Назва одного з концертів сучасної музики, «Візіонери звуку», чи не видається вона точним формулюванням змін, що набрали обертів у сприйнятті та створенні музики? Владарює перформанс?

Звичайно, це можна пов’язати із поняттям «перформанс». Деякі види мистецтва вже давно синтезовані, в цьому випадку вокальна музика невід’ємно існує з театром, хореографією чи візуальними видами мистецтва. 

Вокал при цьому втрачає?

Якщо твір побудований логічно, лаконічно і вдало тоді все доповнює одне одного.

Соціальні мотиви, яких Ви торкаєтесь у своїй творчості, віддзеркалюють світову тенденційність? Чим вони зумовлені?

Тим, що коїться в нашій країні зокрема, і в усьому світі. Два роки тому я навіть об’єднала навколо себе молодих спеціалістів, не тільки музикантів, а з різних сфер людей артистів, митців в Штутгарті, його регіоні й ми заснували спілку “ІnterAKT Initiative”. Це безприбуткова організація, за допомогою якої ми можемо подавати на гранти. Так був утворений проект “Die Neue Renaissance”. Ми маємо змогу втілювати свої ідеї. Ці ідеї випливають з середовища, що нас оточує, з тих питань, які наболіли і тих, на які ми хочемо знайти відповіді. Соціально-політично-технологічні аспекти — це дуже хвилює, це те, про що ми як митці хочемо говорити.

Якими вбачаються для Вас перспективи виконання сучасної української музики?

Вона дуже вражає і радує — є і «Ухо», і «Alter Ratio», і «Nostri Temporis», і інші люди, які насправді хочуть щось нове: відійти від державних інституцій і започаткувати альтернативу для молодого покоління. Наразі відбувається мікст жанрів, тому легко знайти місця, де можна синтезувати їх, от як клуб 2c1b, де ми грали експериментальну класичну музику. Де межа? Де ця грань, лінія? Її немає вже давно. Просто є люди, які це вже зрозуміли, а є, які ще не розуміють. І наше завдання в тому, щоб це донести.

 

Це завдання саме виконавців.

Часто на своїх воркшопах спостерігаю ситуацію: з одного боку ти бачиш суто класичних співаків, які погоджуються з тим що вони просто так навчені – вони вже не можуть бути по-іншому. Але є і такі, які не бояться відкрити інші потужності, інші можливості! Звісно, проблема цього полягає у необізнаності: мало фахівців, які це можуть донести, показати і просто скерувати. Що до цього призводить? Страх! Вони не знають і просто цього страшаться. Це те, з чим я маю справу, коли проводжу майстер-класи чи воркшопи. Але коли починаєш працювати — нема проблем. Не можу сказати, що наші співаки якось не інтелектуально навчені. Це тільки особиста спроможність чи просто відхилення тих альтернатив, які пропонуються зараз. Навпаки, це проблема доступності. Якби були платівки, ноти, семінари, все було б на слуху і не було б боязні втратити голос, до прикладу. Треба вже якусь прикладати основу для подальшого вивчення цього. На загальних началах, щоб це було в модернізованих інституціях.

Найскладніший твір, який доводилось виконувати.

Кожен новий твір несе з собою щось нове, щось незбагненне. Наразі найскладніший твір, який мені довелось виконувати — взагалі вся музика Дьордя Куртага. Хоча і просто написана фактура, але дуже потужно смислово, інтонаційно заряджена, – це інтелектуальна музика. Задля неї потрібно відкрити інші важелі, духовно перевтілитись.

Найкрутіший зал — за енергетикою, і взагалі.

Багато ж було гарних виступів. Музика заряджає: якщо мені подобається виконувати, то це кругообіг, воно повертається. 

В Україні як? Слухач уже на гачку?

Люди неупереджені тут, всотують все, що пропонується, але в цьому і проблема. Адже якщо твір недостатньої якості дати, то можуть сприйняти за якість. Треба бути досвідченими і вибірковими.

Мені дуже багато де подобається виконувати, але отримую задоволення з тих концертів, де почуваюсь як вдома, виходжу на концерт як ніби до своїх сусідів. Ось Dortmund Konzerthaus. Нещодавно було дуже гарно виконувати.

Чим відрізняється спілкування і виконання творів живих композиторів?

Є такі, що треба запастись витримкою, буває, що цей процес перестає бути індивідуальним – якщо там залучені двоє чи більше людей – тоді треба вести конструктивний діалог. Ніхто не зацікавлений у негативному результаті.

А виконавець в ролі композитора, яка його частка відповідальності, вона ж очевидно росте, наприклад, в перфоменсах?

Якщо партитура така рухлива, дозволяє самому перформеру розкритися, то це тільки плюс. Мінус полягає в тому, коли в композитора самого погано сформована власна ідея і він звичайно тоді дуже сподівається, що виконавець “дотворить” його твір. І я, на жаль, часто сьогодні це зустрічаю.

У чому полягає суть Ваших майстер-класів? Як донести ідею сучасних технік?

Увесь сенс криється у поясненні та визначенні «сучасні техніки співу». Співу. Тобто, все, що ми не візьмемо — базується на класичних техніках співу, однак димензіюється, трансформується і переходить в іншу площину. А ґрунт, основа – той же спів на опорі, та ж вокальна форманта, ті ж резонатори працюють – бо тіло в нас одне і те саме. Яку акробатику, чи яку гімнастику, йогу ми з цим тілом і з нашим голосом робимо – залежить від вибору цих технік. Моє ж визначення — я не відокремлюю техніки від співу. І думаю, що це здорове сприйняття сучасної вокальної музики – коли ми говоримо про голос, наш інструмент – він один, якщо він колись пошкодиться, то дуже важко його потім відновити. Тож треба до цього підходити з розумом. А сучасні вокальні техніки — next level.

 

 Майстер-клас Вікторії Вітренко відбудеться за підтримки Goethe-Institut в Україні