Бетховенський маратон: палітра “Віртуозів”

Львів. Концертний зал імені Людкевича. Людвіг. За відомих обставин ці троє поєдналися лише на два дні. А задуманий півторатижневий фестиваль «Віртуози», що цьогоріч присвячений ювілею Бетховена, на жаль, закінчився, ледве почавшись. Символічно, на перетині останнього місяця весни та першого місяця літа фестиваль минув у форматі онлайн-маратону. Допоки ця онлайн-подія є фаворитом серед інших спроб таких live-концертів за організацією: трансляції хвилина-в-хвилину за розкладом, регулярні ввічливі відповіді коментаторам у YouTube та злагоджена робота відео та аудіо. Здавалося б, що ще треба для щастя? Ідеальні умови, музика завжди розпещеного увагою композитора. Певно, фіналом річного «маратону» стане флешмоб-виконання «Оди до радості» в планетних масштабах (а може, до нас доєднаються й астронавти Crew Dragon). Та чи почуємо ми все ж симфонічного Бетховена? Сподіваємося і на таку можливість. А доти – у різних виконаннях поглиблюємося у камерну музику композитора. Підхопивши ідею рецензії на відкриття 39-го фестивалю «Віртуози» продовжуємо пізнавати різнобічну постать Бетховена.

Бетховен раціональний. Piano Recital

Питання про співвідношення ratio та emotio як у художньому процесі, так і у перипетіях життя, безумовно, є одвічною дилемою. Однак усі три сонати Бетховена, зіграні у цьому речиталі, демонструють єдине: коли емоційне сягає точки неповернення — включається раціональність мислення, фуга. Соната №31 Ля♭ мажор тв. 110 у тонко зінтерпретованому виконанні Аліни Шевченко з музикальним осмисленням чи не кожного звука дозволила переконатися у цій тезі.

Данило Саєнко у Сонаті №28 Ля мажор тв. 101 контрастно представив зіткення «мрії та суєти» у зосереджено заглибленому звучанні першого та раціоналізованого, водночас запального — другого. Принаймні, цього запалу вистачило для деструкції настройки роялю у верхньому регістрі. А 40-хвилинна Соната №29 Сі♭ мажор тв. 106 стала челенджем не лише для виконавиці Оксани Рапіти, але й для слухачів. Адже концентрація на музичних «подіях» попередніх сонат на третій частині останнього твору речиталю викликала естетичне бажання запалити десь на терасі з виглядом на пусті дощові вулиці. І зовсім не через виконання, а скоріше через поетично втілену специфіку самої музики, оскільки випробовування на витримку піаністка пройшла з гідністю.

Не дивно, що в останній частині сили виконавиці були на межі, але це і домогло їй згуртуватися та дійти фінішу художньо-спортивного міні-маратону від Бетховена. Цікаво, як з цим завданням впораються київські піаністи Юрій Кот та Ігор Рябов, котрі на початку року анонсували зіграти усі сонати композитора.

Бетховен та мистецтво діалогу. Cello Sonata. Piano Trio

Віолончельні сонати Бетховена вчора продовжували дуетну серію номерів, розпочату скрипково-фортепіанними творами першого дня. Тож програма Cello Sonata розкривала інші можливості музичного діалогу, а також підкреслила професіоналізм к̶о̶н̶ц̶е̶р̶т̶м̶е̶й̶с̶т̶е̶р̶і̶в̶ піаністів, віртуозність яких вражала ще на відкритті. Соната для віолончелі та фортепіано №2 соль мінор тв. 5 у виконанні Оксани Литвиненко (віолончель) та Максима Саська (фортепіано) була скоріше дуетом для фортепіано і віолончелі, адже Бетховен, здалося, що навіть не дав шансу віолончелі бути на рівних у цій «музичній дискусії». Однак, попри не менш масивну кількість нот у партії піаніста Мирослава Драгана у Сонаті для віолончелі та фортепіано №3 Ля мажор тв. 69, це спілкування виявилося значно паритетнішим.

Неймовірно виразні мелодичні лінії віолончеліста Дениса Литвиненка разом з мімікою не дозволяли й на мить відволіктися від музики та екрану. Наступна Соната для віолончелі та фортепіано №5 Ре мажор тв. 102 репрезентувала згуртований музичний дует у старанній грі Максима Римара (віолончель) та Наталії Пелех (фортепіано).

Найдовершеніше поєднання інструментальних партій можна було почути у більш пізньому бетховенському творі — Фортепіанному тріо №7 Сі♭ мажор тв. 97. У грі Марка Комонька (скрипка), Оксани Литвиненко (віолончель) та Мирослава Драгана (фортепіано) була помітна виваженість музичної побудови та збалансованість ансамблевих ролей.

Бетховен іронічний. String Duo & Trio

Настрій цьому епізоду другого дня фестивалю задав Дует для альта і віолончелі та пари окулярів (Augengläsern). За згадками сучасників, Бетховен був відомий гостротою гумору, яка виявлялася й у музичних інтенціях композитора також. Так, цей дует він написав для себе та свого друга Ніколауса Змєскалла, котрі обидва мали вади зору. На такі паралелі натякає історія твору, а власне жвавий обмін «репліками» між інструментальними партіями мав би підказати виконавцям Юрію Маршалику (альт) та Оксані Литвиненко (віолончель) менш серйозний тон діалогу, а може й трохи акторських нюансів у доповнення до їхньої граціозної гри.

Струнне тріо №1 Мі♭ мажор тв. 3 як перша робота Бетховена у цьому жанрі передбачала для слухачів лише долучитися до атмосфери ансамблевого музикування. Відсторонено, навіть несподівано ближче до барокової естетики вийшло виконати Тріо в Андрія Уличного (скрипка), Тобіаса Рота (альт) та Василя Іванишина (віолончель). Щоправда, концертмейстер учора був не «у формі» у дещо фальшивих та штрихово неохайних сольних фрагментах на фоні інтонаційно чистої та якісної гри інших ансамблістів.

Бетховен зосереджений. Quartet

Останнім на Бетховен-маратоні прозвучав Струнний квартет №8 мі мінор тв. 59 №2 у виконанні Phoenix Quartet, що існує вже 19 років. Зіграний до розуміння один одного з напівдихання квартет у складі Миколи Гав’юка (скрипка), Петра Тітяєва (скрипка), Устима Жука (альт) та Дениса Литвиненка (віолончель) за якістю гри музикантів, зосередженим підходом до прочитання та різноманіттям тембрового звучання по праву закривав Бетховен-маратон.

Попри те, що лише деякі частини цього Квартету є дуже відомими, зокрема, остання — навіть стала заставкою для подкасту Sticky Notes: The Classical Music Podcast, музична мова Квартету відповідає часу змін класичних та романтичних циклонів, як проведений на межі весни та літа фестиваль «Віртуози».

Відкритий до нових художніх поглядів у свій час. Відкритий для інтерпретації сьогодні. Та що там — навіть ім’я Бетховена-Бетговена-Бетовена-Бетхофена «відкрите» до транслітерації. У неосяжному, незрозумілому контексті подій звучать твори композитора цього року, навіть у низці подій під час Бетховенського маратону в Україні та світі. Тому особливої ваги набуває проведення таких музичних фестивалів сьогодні, що дозволяють зупинитися, задуматися чи забутися.