Продовжуємо знайомство із результатами роботи композиторів, саунд-дизайнерів та медіа-артистів із платформою Pandemic Media Space. Вже понад пів року вона слугує інструментом для створення музичних композицій із використанням статистичних даних про зміни у природі під час пандемії. Сім композиторів з України та Польщі вже описали свій досвід користування інструментом Pandemic Media Space у першій частині нашого матеріалу. У цьому тексті інші сім митців розповідають про джерела їхніх музичних ідей, яким чином пандемія вплинула на створення опусів, а також про переваги та перспективи такої платформи для майбутніх колаборацій мистецтва та технології.
Олена Ільницька
У рамках проєкту Pandemic Media Space я написала твір для сопрано, скрипки, віолончелі та фортепіано. Clouds on the sky — єдиний твір проєкту, у якому не використовується електроніка. Це алгоритмічна композиція, що базується на даних з платформи, а саме: air quality, humidity, pressure, wind degree та weather в Україні.
Чому я обрала саме ці параметри? Я досить довго переглядала та порівнювала різні дані, і зрештою, зупинилась на air quality, humidity, pressure, wind degree та weather, які я застосовую до звуковисотності, ритму, звуковидобування, а також як текст. Оскільки я не дуже уявляла свою роботу над твором і не могла передбачити скільки часу це буде потребувати, то почала працювати буквально відразу після появи вебплатформи. Це дуже захопило і несподівано навіть для мене самої процес пішов дуже швидко, тож до середини листопада твір був завершений. Насправді для написання алгоритмічної композиції можна використовувати будь-які дані. Головне — знайти принцип, за яким їх перетворювати. Так, у моєму творі деякі дані я використовую кілька разів, застосовуючи їх до різних параметрів або використовую вебплатформи чи різні шкали для їх перетворення.
За основу звуковисотності партії сопрано взято дані air quality зі шкалою 1=півтон, кількість півтонів відраховується від початкової соль першої октави. Періодично виникають звуки, які лежать поза діапазоном сопрано. Я вирішила замінити такі звуки на шуми: шепіт та шум целофану. Тембр целофану з’явився випадково, завдяки моїй кішці, яка дуже полюбляє його гризти. Дані air quality також використовуються для ритмічної структури твору. Партія скрипки на початковому етапі роботи над твором взагалі не була передбачена. Вона з’явилась вже в процесі написання твору, для створення «акустичного середовища» для сопрано. Звуковисотно партія скрипки пов’язана з партією голосу: вона або повторює звуки, які вже були в сопрано (як обертон флажолетом), або навпаки, випереджає, ніби підказуючи співачці наступний звук.
На даних параметрів humidity та wind degree базується партія фортепіано. У той час як числові значення humidity позначають просто номери клавіш, дані wind degree вказують на частотні характеристики звуків у герцах. Числовий ряд pressure використовується трьома різними способами: як звуковисотна основа партії віолончелі, як звуковисотна основа партії скрипки та як три способи звуковидобування на віолончелі. Графіки air quality та weather я використала наприкінці твору як схему для імпровізації скрипки та віолончелі, а також шумового елементу партії голосу. Дані weather також покладені в основу тексту вокальної партії. Початково я думала, що у партії сопрано не буде слів, лише звуки (голосні та приголосні), але згодом вирішила, що слід максимально використати дані з платформи. Саме це і стало визначальним для назви твору — Clouds in the sky.
Виконавці: Олексія Сук (сопрано) і ансамбль “Sed Contra Ensemble”, Андрій Павлов (скрипка), Віктор Рекало (віолончель), Валерія Шульга (фортепіано), Сергій Вілка (диригент)
Участь у проєкті для мене була дуже позитивним і корисним досвідом. З одного боку, постійне спілкування з координаторами проєкту, іншими композиторами, онлайн-лекції надали відчуття приналежності до композиторської спільноти, що є дуже важливим у час, коли всі ми у різній мірі знаходимось в ізоляції. Крім того, це було просто дуже цікаво. З іншого боку, для мене особисто це стало стимулом до написання першої повністю алгоритмічної композиції.
Платформа Pandemic Media Space може стати поштовхом до виникнення цікавих авторських концепцій, до створення алгоритмічних композицій — тобто інструментом для збагачення музичної мови. Вона актуалізує питання пошуку принципу перетворення даних, про який я вже згадувала. На мою думку, композитор обирає саме той принцип, який забезпечує результат, що максимально вкладається у його музичну мову. Думаю, ми переконаємось в цьому, послухавши усі твори, створені в рамках проєкту.
Пйотр Мадей
Моя робота Almost year (укр. «Майже рік») задумана як аудіовізуальна інсталяція. Я працюю з даними вже деякий час, і Pandemic Media Project знайшов мене в той момент, коли я будував невеликий мультисенсорний пристрій, призначений для моніторингу фізичних умов у моїй студії та навколо неї для отримання безперервної музичної трансляції їх у вигляді інтернет-радіопотоку. Їхній характер майже ідентичний тому, що передається вебсайтом Pandemic Media Space, тому я вирішив використати власні дані. З іншого боку, вебсайт є хорошим джерелом інформації про пандемію та погоду в цілому.
Я склав щоденні записи за кілька днів до початку пандемії в Польщі (їх я представляю послідовно щосекунди), ця презентація закінчується в день, коли Pandemic Media Space припинив моніторинг за нею. Цей проміжок часу охоплює близько року — звідси і назва твору. Інформації про погоду бракує з самого початку, вони з’являються лише у вересні 2020 року, тому перша частина роботи охоплює лише приріст даних про пандемію.
Я поєдную це прочитання даних з вебсайту з прямим ефіром, створеним у моїй студії, тому в музиці ми маємо три шари: пандемічний, погодний та моніторинг середовища навколо студії. Інсталяційна природа твору виявляється лише під час живої презентації, коли дані з Pandemic Media Space протікають у циклі, і ми можемо безпосередньо впливати на швидкість та напрямок їхнього потоку. Тобто повернути потік даних назад і пришвидшити або уповільнити, доки дані зі студії все ще генеруються в режимі реального часу. У візуальній частині я використовую прості ідеограми, що символізують зміни погоди: активні випадки Covid-19 представлені ідеограмою біологічної небезпеки, летальні випадки представлені у вигляді черепа, випадки зцілення — черепа з веселим обличчям. Поява ідеограм пов’язана зі збільшенням статистичних даних, однак на екрані ми бачимо лише фрагмент цілого.
Я здійснив художній експеримент щодо можливості подання статистичних даних як окремих випадків. Твір підтверджує, що ми можемо уявити собі певну кількість людей, але перевищуючи кілька десятків натовп стає анонімним, і ми вже не встигаємо за фіксацією змін. Робота з даними мене завжди надихає. Дані — чудовий алеаторний ресурс, який можна використовувати різними способами. Pademic Media Space є зручним джерелом таких даних, і різноманітність пропозицій, представлених художниками, які беруть участь у проєкті, доводить, що можливості інтерпретації практично безмежні.
Пандемія також є джерелом неприємних переживань. Ця конкретна пандемія приносить із собою не лише страждання хворих людей та їхніх родичів. Обмеження, введені для протидії його наслідкам, спричиняють чергову хвилю страждань, пов’язану, наприклад, із втратою джерел доходу, труднощами в лікуванні інших захворювань, окрім Covid-19, або навіть із прозаїчною неможливістю насолоджуватися великою компанією друзів. Я радий, що Pandemic Media Space зачіпляє неприємну тему, оскільки це смілива спроба перетворити щось негативне на позитивне мовою мистецтва.
Аліса Кобзар
Для свого твору «Щоденник Землі» я вирішила використовувати дані про стан «здоров’я» планети від початку ери Ковіду (повітря, швидкість вітру, хмарність, атмосферний тиск та температуру). Мені було цікаво працювати з великою кількістю даних, практично з числовими потоками, які складно тримати в голові і точно уявити результати їх інтерпретації. Мені не хотілося «перекладати» дані мови чисел на музичні параметри. Мені цікаво було винайти спосіб, за допомогою якого я могла б спостерігати, як ці дані змінюють ту музику, яку я собі уявляла раніше.
«Щоденник Землі» — це твір, який наразі росте й надалі ростиме та набуватиме різних форм. Один з кінцевих варіантів я уявляю як «звукову книгу», котру можна буде читати нелінійно, починаючи з будь-якого моменту, але всі моменти будуть пов’язані між собою (як, наприклад, «Хозарський словник» Милорада Павича).
На початку роботи над твором я уявила собі простір, в якому знаходяться звукові контейнери із даними (частини великої книги). Навігатором у просторі «книги» є те, чим читач або слухач може частково керувати, але модель керування буде весь час змінюватись. Тобто фізичні характеристики контейнерів (матеріал, маса, аеродинамічний опір тощо) будуть змінюватись під час кожної взаємодії із самою книгою. Взаємодія змінює, наприклад, швидкість та локальні координати цього навігатора (із «прямо, швидко» до «назад, дуже повільно»). Ця модель інтерактивності сприяє подовженню фази активного сприйняття та довшій взаємодії із твором. Прототип ігрового механізму (звукові контейнери + змінний навігатор) створено в Unity.
Матеріал «Щоденника» в партії кларнету складається з шести ключових відчуттів, які не полишають мене з початку ковідної ери: breaking (ламаючи), slide and carefully (сковзати, обережно), waves (хвилі), swinging on the rope (гойдаючись на мотузці), running breathing (біжучи дихаючи), hidden (прихований). Ці поняття стали відправною точкою композиції, формуючись в невеличкі мотиви, що стали «змістом» музичного щоденника. Я навмисне не використовувала числові дані в процесі композиції інструментальних «тез», концентруючись суто на емоціях та керуючись композиторською інтуїцією. З «змісту» формувалися музичні «тези» щоденника, а ті своєю чергою стали матеріалом для «резюме» — концентрованого вступу до кожного з «розділів «книги». Самі «вступи» є ітеративним (повторювальним) процесом змін елементів музичної мови, які було реалізовано в SuperCollider. Різної глибини процеси тембрової модифікації та селективної рекомбінації матеріалу кларнетової партії (виконаної Дмитром Пашинським) були головними параметрами, на які впливали графіки даних, видозмінені в числові та аудіопотоки. В майбутньому планується написання матеріалу самих «розділів» та «підрозділів».
Серед музичних інспірацій дуже показовими для мене на цей час є Mantra Карлгайнца Штокгаузена, формотворчий принцип якої мене надихнув на створення великих структур, що виростають з маленького кристала мотивів. Як метод роботи з рекомбінування елементів аудіозапису в новий твір показовим для мене є Violostries Бернара Пармеджані.
Під час роботи над проєктом, я дуже часто почала замислюватись над філософією використання числових даних у своїх творах, постійно ставлячи собі питання: Що для мене зараз числові дані? Чи є в них позамузичні значення та які саме? Яке співвідношення даних та музики, що виходить з їхньою допомогою? Як змінюється емоційне забарвлення нашого сприйняття, коли ми, як слухачі, знаємо які це дані? Не зайвим буде сказати, що саме етичні моменти стали мені на перешкоді в використанні даних Ковід.
Якщо порівнювати Pandemic Media Space зі схожими веб-платформами, то Pandemic Media Space має певні переваги у наданні зібрань прозорих лінкованих даних з постійним оновленням та різними видами графічних (а також звукових) репрезентацій, що дозволяє приблизно оцінити їх мистецький потенціал для подальшої адаптації в іншому мистецькому продукті. Перевага платформи у створенні радше стимулу для творчості, бази, яку треба обробити, творчо переосмислити та реінтерпретувати, а не готового продукту, який пристосовується під потребу та окремого користувача як-то вебсайти зі штучним інтелектом.
Гадаю, що саме колаборація з комп’ютером і штучним інтелектом у використанні великої кількості даних мають потенціал стати інструментами майбутнього. І платформа Pandemic Media Space, звичайно, є інструментом, що сприяє такій взаємодії. Думаю, що Pandemic Media Space може перетворитися у відкриту мультимедіа колекцію різноманітних мистецьких підходів до інтерпретації даних на різних площинах. Я дуже щаслива бути частиною проєкту Pandemic Media Space, який створює мене, коли я працюю над ним.
Артур Ліс
Ідея твору прийшла до мене після довгих місяців читання, аналізу, обробки і, як ми говоримо по-польськи, перетравлення даних та інформації про цю страшну хворобу, викликану Covid-19. Ми оточені гарною та поганою рекламою, яка має великий вплив на наше життя. Спроби знайти себе у цьому світі панічної атаки змусили мене думати, що ми перебуваємо зараз у часі випробувань — великих випробувань нашої поведінки, реакцій, підкорення, реакції, протестування, передачі, спілкування тощо. Тож я почував себе, як манекен краш-тесту, який використовується в аваріях. Без будь-яких питань, дозволу чи згоди мене випробували.
Я використав справді жахливі для мене дані: кількість випадків захворювання та кількість померлих від коронавірусу. Уявивши дані з Польщі музичними звуками, я вирішив зробити композицію в режимі реального часу через потік послідовних чисел, підключених до частот двох трохи спотворених тонів. Разом вони формують тон Шепарда, піднімаючись нескінченним глісандо. Це проста ідея, але вона може викликати жах у контексті концепції та шумним звуком (уявіть це як нескінченний звук, який вам доводиться слухати). Дані також представлені у вигляді візуалізації тестового манекена з рідиною, що ллється всередину, та маскою на очах, яка так само перетворюється на рідину. До того всередині голови є символічні маски та предмети, які я залишаю обміркувати глядачам.
Pandemic Media Space може бути інструментом для нас для створення проєктів із потоковими даними. Насправді я тестував нові способи візуалізації рідини з цими даними, нові двигуни для рідинної візуалізації. Мій проєкт слід розглядати як прямий ефір та інтерактивну інсталяцію, що керується акселераторами у моєму телефоні (контролери руху голови) та потоковими даними (керують звуковими частотами). Ми почали використовувати генеративне програмування не так давно, і я знаю, що багато експериментуємо з ним. Тож ця платформа — це чудова можливість використовувати ці дані у генеративних музичних інструментах або візуальних проєктах. Гадаю, що перспективи та переваги є величезними і можуть навіть еволюціонувати з часом. Ти можеш почути та побачити у цікавому ракурсі.
Теонікі Рожинек
Минулий рік був досить важким, мабуть, для всіх нас. Більшість людей були надзвичайно стурбовані своїм здоров’ям, але це не стало єдиним фактором, що впливав на настрій людей. Критична інформація про кліматичні зміни, помітне підвищення температури, природні катаклізми вражають. Водночас у Польщі зросла загальна тривога через радикальні кроки правого уряду. Люди почали боятися і почувались враженими новинами. Усі ці обставини мали помітний вплив і на мене, а також сильно вплинули на мою частинку «тепла». На початку я хотіла попрацювати над даними, зібраними платформою Pandemic Media Space. Але через деякий час я зрозуміла, що надто зосереджена на постапокаліптичних уявленнях про бідний світ, загублений у темряві, щоб сконцентруватися на точних даних та їх аналізі.
Усі звуки, які я використовувала для побудови «тепла», були записані в моїй зачиненій квартирі, оскільки більшу частину минулого року я провела усередині неї. Я вирішила записати скрипучі двері (що парадоксально не скрипіли так часто, як нас замикали). Природні ритми всередині записів є основою для ритмічного шару твору. Загальний настрій твору витає навколо постапокаліптичної темної естетики, що є природним наслідком загальної тривоги, яку я відчувала у той момент.
Pandemic Media Space для мене є проєктом, розробленим спеціально для сучасних обставин, він пов’язує людей між двома країнами, які не змогли зустрітися особисто через пандемічну ситуацію. Я вважаю, що Pandemic Media Space може бути дуже цікавим простором для реалізації протистояння художніх потреб та технологічних знань. Така платформа, напевно, зможе відкрити композиторський розум до використання нового джерела — засобів масової інформації.
Остап Мануляк
Мій твір має назву «Еолові процеси» — це збірна назва усіх типів вітрової ерозії. Цей процесом є природним, однак внаслідок змін клімату вітрова ерозія може набувати загрозливих масштабів у тих регіонах світу, де інтенсивності цих процесів до того не спостерігали. Всі ми із кожним роком досвідчуємо щораз більш інтенсивні зміни клімату. Чи не найбільша загроза полягає у дедалі більшій деградації земель: пилові бурі, надзвичайно високі рівні забруднення повітря внаслідок прямого і непрямого антропогенного впливу (лісові пожежі, пожежі торфовищ тощо), явища із якими ми щораз частіше стикаємось у нашому повсякденному житті. Тема природи для мене є надзвичайно важливою, а платформа Pandemic Media Space надає також дані про зміни температури, швидкість вітру та інші параметри, які прямо чи опосередковано зображають зміни клімату і посилення ерозійних процесів.
«Еолові ерозії» мають кілька форм: твір для акустичного ансамблю, твір для інструментів та фіксованого запису, твір для інструментів та електроніки наживо, електроакустична композиція для фіксованого запису. В основі композиції дані про зміни температури та швидкість вітру із платформи Pandemic Media Space, а також спектральний аналіз запису вітру і процесу сальтації (один із типів вітрової ерозії). Звуковисотність у творі в основному базується на рядах отриманих під час спектрального аналізу. Ритмічна організація матеріалу в основному є віддзеркаленням даних про швидкість вітру.
Для мене Pandemic Media Space — це перший досвід використання даних про різноманітні глобальні процеси в реальному часі! Це також можливість абсолютно по-новому рефлексувати над природними чи глобальними процесами. Особливо гнучка архітектура даних, які можна отримати на Pandemic Media Space, робить цю платформу справді унікальною, адже нею повноцінно можуть скористатись як музиканти-початківці чи люди, які цікавляться генеративною музикою, так і досвідчені композитори чи мультимедійні митці, котрі шукають нові способи організації звукового та візуального матеріалу у своїх творах.
Антон Стук
Для свого твору Endless spring 2020 партію нескладного синтезатора я зробив на основі даних напрямку вітру та змін атмосферного тиску в Україні. Також взяв данні про погоду (clear sky, overcasting clouds тощо) і записав їх синтезованим голосом. Далі я брав окремі файли з даними або цілі архіви і за допомогою програми Audacity відкривав їх як цифрові дані (цей аудіоредактор вміє таким чином програвати будь-які файли як музичні) і використав ці звучання як семпли (вони виявилися досить короткими).
Іншим джерелом звучань для цього твору стала перша частина концерту Антоніо Вівальді «Весна» у версії для струнного квартету, кожну партію якого я виконав сам на скрипці. Надалі я обробив їх так, щоб був повний струнний квартет. Цей запис я конвертував у mp3 з різним бітрейтом, а також зробив версію «raw data», що вийшла набагато довшою за оригінальний запис, в якій, однак, все ще було чути тональність оригінального твору.
Чому саме «Весна» Вівальді? Тому що карантин почався саме навесні. Було таке враження, що час зупинився і кожен день такий самий, як інший, не зважаючи на напрям вітру, атмосферний тиск та пил з чорнобильських лісів, що палали. Будь-які мистецькі акції несли загрозу життю і здоров’ю, час, здавалося, завмер і почалася URL-вічність, що наче дивиться тобі в душу. Погіршення якості твору дуже сильно нагадує якість звуку, що передається через Zoom, Skype чи Viber. І врешті-решт в кінці твору залишається тільки «цифрова» версія концерту Вівальді, в якій вже розібрати можна тільки основну тональність. Звичайні мистецькі практики, що були до карантину, досить важко пристосовуються до нової реальності.
Проєкт Pandemic Media Space змусив замислитись мене над тим, які є можливості для існування мистецтва в майбутньому. Саме такі онлайн проєкти є одним зі способів. В тому числі це можливість підтримувати дуже важливий контакт з колегами з усього світу в умовах закритих кордонів.
На мою думку, створити нову музичну мову найкраще зможе генетична модифікація людини, адже дозволить сприймати більший діапазон звуків, або сприймати звук не через вуха чи тіло, а й, наприклад, за допомогою очей чи носа (жарт). Різноманітні засоби алгоритмічної композиції існують стільки ж часу, стільки існує сама музична композиція. Різноманітні структури, характерні для класичної музики (фуга, сонатна форма, тощо), класико-романтична гармонія (та інші гармонічні системи), звукоряди — це все теж алгоритми. Не кажучи вже про досягнення митців XX століття. Тому Pandemic Media Space є радше новим засобом для створення і розповсюдження творів мистецтва.
В мережі зараз є сайти, які на основі алгоритмів можуть створювати midi-файли або програвати шматки музики. Але Pandemic Media Space дозволяє працювати з актуальними даними, платформа не прив’язується до якихось чітко визначених популярних жанрів чи стандартних тембрів або навіть до midi (як, зокрема, wolfram tones). Цей сайт дає автору безпосередньо працювати зі статистичними даними, шукати свої власні способи застосування цих даних у своїй творчості. Саме це вигідно вирізняє Pandemic Media Space з поміж інших схожих проєктів. Такі платформи зараз мають попит, бо можливості проведення публічних заходів поки обмежені. Та й web-art проєкти допомагають вдовольнити також і запит на інтерактивність, яку зазвичай не можуть надати відкриті публічні заходи.
Проєкт Pandemic Media Space реалізований за підтримки Європейського Cоюзу за програмою House of Europe
The Claquers живе завдяки нашим читачам. Підтримайте нас на Patreon